Й. Шумпетер – засновник еволюційної економічної теорії
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
торів, які гальмують або взагалі протистоять оновленню виробництва на основі нової техніки і технології; імітаторів, які роблять вигляд, що вони здійснюють науково-технічне удосконалення виробництва й т.д. Цінним є те, що автор не обмежується характеристикою того чи іншого типу людини, а намагається розкрити процес у його суперечливості та багатогранності. Внаслідок цього новаторів можуть тіснити консерватори або вони можуть перетворитися в імітаторів та ін. Отже, методологічний підхід Шумпетера конкретизує діяльність людини, розкриває форми, в яких вона виступає у процесі нововведень. Разом з тим він розкриває процес еволюційного розвитку, його реальний перебіг. Він показує, що підприємницька діяльність людини у певних суспільно-економічних умовах означає, що людина частково обмежена і частково вільна. Адже взаємодія індивідів та інститутів одночасно заперечує і повну відособленість індивідів, і їхню повну свободу, оскільки вони діють у межах певних інститутів, тобто встановлених норм і правил. Разом з тим Шумпетер виходить з того, що умови життєдіяльності людини змінюються, а підприємець як творча особа, новатор, за допомогою своїх нововведень активно впливає на цей процес. Інакше кажучи, Шумпетер розкриває діалектику інституцій та індивідів: хоча люди живуть і зростають у певних інституціональних умовах, але вони можуть їх змінювати. А інститути, які обмежують поведінку людини і спрямовують її, також зазнають змін, тому що люди як суспільні істоти діють усвідомлено і цілеспрямовано при розвязанні певних проблем.
Про широту його підходу до дослідження людського фактора свідчить і те, що він бачив вплив на людську діяльність багатьох факторів, таких як час, місце, ресурси, таланти і здібності. До того ж він вважав за необхідне враховувати біографію людини, її минуле, інституціональні умови, культуру. Шумпетер бачив суперечності в діяльності людини. Так, підприємець, впроваджуючи нововведення, долає інерцію і всілякі перепони, але разом з тим він може порушувати ті чи інші норми і правила. Гострота суперечностей у підприємницькій діяльності залежить від панівної суспільної свідомості, морально-політичного клімату, який або сприяє, або заважає цьому руху.
Отже, Шумпетер, як і австрійська школа економічної теорії у цілому, поділяв думку,що людина (людський фактор) формується в історичному часі та конкретно-історичному інституціональному середовищі. На її діяльність впливають ступінь освіченості і культури, невизначеність економічного розвитку та інші фактори. Тому інститути,тобто система норм і правил людської поведінки, не лише обмежують, а напевно (і це головне) визначають напрями, цілеспрямованість у людській діяльності. Еволюційний характер людської діяльності зумовлюється тим, що спирається на попередній розвиток людини і враховує вплив поведінкових, інституціональних, інформаційних та часових факторів.
Становлення теорії еволюційного розвитку порушує питання про співвідношення творчого спадку її засновника і сучасності, в тому числі й щодо ролі людського фактора. В економічній літературі цілком справедливо звертається увага на неприпустимість абсолютизації ідей Шумпетера та його підходів до проблеми взаємодії в системі "новатор - консерватор". Це зауваження є дуже правильним, тому що будь-яка абсолютизація, догматизація його ідей суперечить самій природі теорії еволюції. Вона розглядає ці процеси у розвитку, в змінах. Разом з тим допускаються висловлювання, в яких, хоч і не дуже виразно, але проглядається вимога чи докір автору за те, що він не розкрив зміни у людському факторі, які відбуваються в наш час. "Той "новатор", якого на власні очі бачив Шумпетер, - пише один з авторів, - дуже відрізняється від "новатора", якого ми маємо сьогодні". Як ми вже наголошували, Шумпетер не тільки сформулював теоретичні положення і виробив методологічні підходи, на основі яких передбачив багато процесів, що й зумовило його визнання. Головне те, що він розробив теоретико-методологічні засади, на основі яких ми маємо розкривати особливості тих чи інших соціально-економічних процесів на сучасному етапі. І добре робить О. Сухарєв, коли, спираючись на теоретично узагальнене поняття "новатор - консерватор", введене Шумпетером, розкриває те нове, що народжене в наш час. Так, він вважає, що Шумпетер дещо однолінійно розглядає проблему зростання "новаторів", тоді як у сучасній економіці структура джерел їх зростання ширша. Тому ефективна економічна політика має бути спрямована на створення умов не лише для новацій та новаторів, а й для стабільності ситуації в країні, щоб не допустити зростання безробіття з його негативним впливом на соціально-економічний розвиток, отже, і на зростання "новаторів".
О. Сухарєв вважає, що ідея "творчого руйнування" поступово втрачає минуле "теоретичне" значення, оскільки в нових економічних умовах процеси глобалізації привели до того, що занепад ділової активності може супроводжуватися домінуванням конкретної країни і впровадженням нових технологічних розробок у виробництво при скороченні зайнятих у високотехнологічних галузях. Таке є можливим за умови, що система "новатор - консерватор" зазнає локального розриву, тобто перестає бути залежною від ресурсної бази "консерватор".
Ідеї Й. Шумпетера стали основою аналізу і розкриття особливостей взаємодії звязку "новатор - консерватор" в сучасних умовах. У цьому їх неоціненна значимість, бо саме підходи Ш?/p>