Італійські війни XV–XVI ст.
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?у свободу. Змова була видана герцогові Козимо Медичі, який звернувся до імператора Карла V. Бурламаккі був схоплений і страчений.
5. Завершальний період Італійських воєн
Італійські війни відновилися в 1536р., чому передувало заняття імперськими військами Мілану після смерті герцога Ф.Сфорца. Французькі війська окупували Пємонт і Савойю. В 1538р. за допомогою папи Павла III між Францією й імперією було укладено в Ніцці перемиря на 10 років. Вбивство на території Міланського герцогства двох французьких посланників, які направлялися до султана, виявилося приводом до наступної війни (15421544 рр.).
Франциск I заручився союзом з герцогом Клеве, королями Данії, Швеції, турецьким султаном; англійський король став на сторону імператора. В 1543р. франко-турецька ескадра взяла Ніццу, у квітні 1544р. французькі війська здобули блискучу перемогу над імперськими поблизу Черезоле. У цей же час імперські й англійські війська вторглись на територію Франції.
Мир у Крепі (вересень 1544р.), підписаний імператором і французьким королем, повторював Камбрейський договір 1529р. відносно територіальних домагань обох государів; крім того, обидві сторони зобовязувалися звільнити території, захоплені ними з 1536р., і домовлялися про спільні дії проти невірних (турків). В 1546р. в Ардре був укладений мир між Францією й Англією.
Однак французькі королі не відмовилися від своїх експансіоністських планів. Відновили війни в Італії між Францією й імперією. В 1547р. був вбитий герцог Парми (син папи Павла III), і герцогство було зайнято імперськими військами. Римський папа, який прагнув затвердити на герцогському престолі свого племінника з роду Фарнезе, викликав на допомогу французького короля. Це виявилося приводом для воєнних дій, що розгорнулися в 1551р. між французькими й імперськими військами під стінами Парми й Мирандоли.
В 1553р. за допомогою турецького флоту Франція відняла Корсику в Генуї (яка перебувала в залежності від іспанських Габсбургів). В 1552р. при військовій підтримці Франції Сиєна домоглася незалежності, вигнавши зі своєї території іспанців. В 1554р. Сиєну, обложену іспано-флорентійськими військами, захищав французький гарнізон Б.Монлюка, але у квітні 1555р. змушений був її здати. У березні 1555р. французькі війська окупували Касале в Пємонті. У лютому 1556р. в абатстві Восель між французьким королем і імператором було укладене перемиря (по якому Пємонт і Корсика залишалися у Франції). Але в тому ж році папа Павло IV, що перебував у ворожих відносинах з Карлом V, одержав від французького короля обіцянку ввести в Італію війська для вигнання іспанців. В 1557р. французька армія, очолена герцогом Ф. Гізом, рушила до Неаполя. Іспанський король Филип II (на користь якого Карл V відмовився від Іспанії, Нідерландів, італійських володінь), на противагу французькій інтервенції в Італію, направив з Південних Нідерландів на територію Франції іспанську армію на чолі з герцогом Савойським (володіння якого були окуповані французами); під погрозою виявився Париж. Розгром французьких військ у Сен-Кантена (серпень 1557р.) змусив перервати французький похід в Італію.
Після цього іспанці під командуванням намісника Нідерландів герцога Филиберта Савойського вторглись у Францію. Вони прагнули не допустити зєднання двох французьких армій, однією з яких командував герцог Лотарингії де Гіз, а іншою маршал де Терма. 13 липня 1558 року поблизу укріплення Гравелин, розташованого в місці впадання ріки Аа в Північне море, відбувся бій між армією де Терма, що нараховувала 8,5 тисячі чоловік, і 10-тисячним загоном Егмонта. В обох арміях боролися німецькі ландскнехти. Де Терма розташовував також французькою, а Егмонт фламандською й іспанською пехотами. Позиція де Терма, що прагнув піти з награбованим у Фландрії видобутком у міцність Кале, була невдалою, оскільки шлях до відступу йому перекривала ріка Аа. Іспанські війська в Гравелина перепиняли йому шлях до Кале.
Іспанська кіннота під командуванням Егмонта прорвала оборону французів. З моря позиції де Терма обстрілювали 10 кораблів англійців іспанських союзників. Французька армія, що втратила 2 тисячі чоловік убитими, була розсіяна. Маршал де Терма потрапив у полон.
Після цієї поразки і завдяки повному фінансовому виснаженню Франції й Іспанії змусило їх піти на укладення Като-Камбрезійського мира 1559 р., який знаменував собою кінець французької експансії в Італії. Релігійні війни, що почалися у Франції, змусили французьких королів надовго відмовитися від спроб завоювати Італію, Вони відновилися тільки в середині XVII століття
Італійські війни зіграли відому роль у розвитку військового мистецтва: вперше знайшла широке застосування ручна вогнепальна зброя, артилерія.
6. Політична карта Італії після миру в Като-Камбрезі
Відповідно до умов мирного договору 1559р. у Като-Камбрезі у Франції залишилася в Італії лише одна невелика область маркграфство Салуццо. За Іспанією були визнані Міланське герцогство (яке включало всю Ломбардію), Неаполітанське королівство (яке з 1504р. було обєднане із Сицилією й називалося також Королівством обох Сицилії) і Сардинія. Таким чином, більша частина Італії перетворилася у володіння Іспанії, остаточно закріплені за останньою за умовами цього перемиря. Деякі дрібні італійські держави, що підтримували під час воєн Іспанію, одержали територіальні збільшення за рахунок сусідів: герцогу Савойському була повернута більша частина Пємонту, герцог Мантуї одержав маркграфс?/p>