Італійські війни XV–XVI ст.

Информация - История

Другие материалы по предмету История

? мас проти чужоземних загарбників

 

У роки, коли Італія була ареною боротьби між іноземними загарбниками, у країні одержали дуже широке поширення опозиційні й революційні виступи народних мас проти ненависного їм тиранічного режиму й проти хижих феодалів Іспанії й Франції й банд найманців, які вторглися в Італію і довершували своїми систематичними грабежами руйнування країни. У русі брали участь і ті збережені елементи буржуазії, які були відтиснуті від влади й втрачали в обстановці прогресуючого економічного занепаду можливості займатися промисловою й торговельною діяльністю.

Серед народних мас Північної й Центральної Італії були широко поширені єретичні (вальденство, анабаптизм) і реформаційні вчення, ідеї яких ставали гаслами опозиційних рухів і повстань. Опозиційно настроєна частина заможних городян намагалася, використовуючи невдоволення народних мас, відновити республіканські установи й старі комунальні свободи.

В 1506р. спалахнуло народне повстання проти іноземних загарбників у Генуї, Французи і їхні представники, що підтримували, міський патриціат були вигнані з Генуї. З метою концентрації всієї влади в одних руках в обстановці напруженої боротьби повсталі обрали в 1507р. дожем фарбаря шовку Паоло да Нові. На допомогу генуезцям прийшли селяни. Людовик XII сам очолив похід проти Генуї. Місто було обложено французькою армією й флотом, а також військами вигнаних представників знаті. Після нерівної боротьби 28 квітня 1507р. Генуя здалася. Влада французів у Генуї була відновлена, на місто накладена контрибуція.

В 1512р. проти французів піднялися Брешиа й Бергамо. Повстання були подавлені з винятковою жорстокістю. В 1516р. народні маси Палермо виступили зі зброєю в руках проти іспанського віце-короля й зруйнували палаци знаті, а в 1517р. спалахнуло із ще більшою силою повстання, яке охопило значну частину Сицилії. Прибулі з Неаполя війська розправилися з повсталими.

Звістка про розгарбування Риму в 1527р. послужила поштовхом до нового повстання, яке спалахнуло 16 травня у Флоренції, спрямованому проти Медичі, які були оголошені зрадниками, і проти чужоземних завойовників. Республіка була відновлена. У місті кипіла запекла боротьба між різними соціальним угрупованнями, які прагнули захопити владу у свої руки. Боротьба закінчилася перемогою радикально настроєних дрібних ремісників і торговців, до них примкнули низи міського населення й спочатку частина буржуазії. На початку 1529р гонфалоньєром республіки був вибраний Франческо Кардуччі. Повсталі відмовилися вступати в будь-які переговори з папою Климентом VII (Джулиано Медичі), який прагнув відновити тиранію. Климент VII сам направив проти Флоренції тільки іспано-імперські війська, які щойно розграбували Рим, приєднавши до них свій власний загін. Проти 40 тис. іспанських і папських солдатів peспубліка могла виставити всього лише 13 тис. професійних воїнів. Оборону Флоренції очолили прихильники республіканського ладу, непримиренні вороги тиранії Медичі й папства Франческо Кардуччі й Франческо Ферруччі. На Ферруччі, що завдяки своїй мужності й видатному військовому таланту придбав величезний вплив на флорентійців, був покладений обовязок боротися з ворогом поза стінами обложеного міста, звільняти захоплену ворогом флорентійську територію й постачати Флоренцію продовольством.

Одинадцять місяців тривала облога Флоренції. Плебейські маси, ремісники, селяни, які прийшли сюди з околишніх сіл, героїчно обороняли місто. У цій обороні брав участь і геніальний скульптор Микельанджело, який завідував будівництвом фортифікаційних споруджень. Уряд дістав кошти на утримання військ, продавши конфісковане ним майно зрадників і папську тіару, що перебувала у Флоренції; у багатіїв і духівництва були зроблені примусові позики.

Буржуазія, налякана радикальною політикою уряду, почала відходити від руху. У серпні 1530р. Ферруччі був убитий, а його загін розгромлений імперськими військами. 12 серпня, незважаючи на героїзм народних мас, що захищали місто, виснажена голодом Флоренція впала. У ній остаточно затвердилися за допомогою Іспанії Медичі, які поширили своє панування майже на всю Тоскану і одержали титул герцогів.

В 1532р. у стародавньому центрі шовкової промисловості Лукке вибухнуло велике повстання плебейських мас міста так зване повстання страччоні (straccioni-мотальники шовку). У цей період у Лукке у звязку з різким скороченням виробництва шовку значно погіршилося положення ткачів, і вони почали боротьбу зі скупниками шовкових тканин. Конфлікт швидко переріс у збройний виступ народних мас, які на якийсь час фактично опанували містом. Коли минув період розгубленості патриціату, його представники зібрали військо й 910 квітня 1532р. здобули перемогу над народним ополченням, яке організовували повсталі. Пішли жорстокі репресії, багато учасників повстання були страчені. При владі в республіці міцно затвердився патриціат.

Широка змова з метою звільнення тосканських міст Флоренції, Пізи, Сієни, Ареццо з-під влади Медичі й відновлення в них незалежних республік була організована в 1546р. у Лукке. На чолі змови встав Франческо Бурла-Маккі, один з начальників міського ополчення. Він плекав план обєднання тосканських міст у федерацію, звільнення міст Папської області, які повинні були приєднатися до цього союзу, і обмеження світської влади папи. Бурламаккі звязував, таким чином, зі своїм планом ідею обєднання Північної й Середньої Італії, де він хотів встановити цивільну й релігій?/p>