Історико-краєзнавче дослідження міста Рівне
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
р карбованців і просять назвати матеріальні затрати, що повязані з перейменуванням.
Окремі автори листів вимагають вивчити громадську думку шляхом референдуму і тільки після цього приймати рішення сесії з питання зміни назви міста Ровно чи Рівне і відповідно зміни назви області.
За наполяганням депутатів Верховної Ради України та за сприянням голови ВРУ Л. Кравчука до порядку денного засідання Президії Верховної Ради було включено питання про перейменування міста. На це засідання було запрошено А.А. Бурячка, В.М. Червонія і В.М. Пилипчука. які аргументованими виступами підкріпили висновок вчених-мовознавців. Президія проголосувала за Рівне.
червня 1991 року Голова Верховної Ради Української РСР Л. Кравчук піписав Постанову №1183-12 Президії Верховної Ради Української РСР Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису: - Президія Верховної Ради Української РСР ПОСТАНАВЛЯЄ:
З врахуванням правил українського правопису надалі іменувати місто Ровно - Рівне, а Ровенську область - Рівненська.
Цей документ назавжди увійшов в багатовікову історію міста РІВНЕ.
Рівне в архівних документах з 13 до 20 ст.
Державний архів Рівненської області є найбільшою джерельною базою з вивчення історії нашого міста. І тому не дивно, що в тиші його читальних залів постійно робляться цікаві відкриття, дослідники знаходять, ще невідомі сторінки розвитку міста. Двадцять років минуло з часу виходу збірника документів Ровно 700 років, який було підготовлено держархівом області. За цей час виявлено багато нових документів.
На жаль дуже велика частина документів, що зберігаються в державному архіві Рівненської області, є лише залишки цінних фондів. Пояснюється це тим, що протягом багатьох років Рівненщина була ареною жорстоких боїв та битв, знищували місто і чисельні пожежі. Тут прокотився вогняний вал фронтів Першої світової війни; події громадянської війни, вторгнення білопольських військ ще більш посилили сумне становище архівних документів. Під час гітлерівської окупації в області знищено 1 млн. 217 тис. од. зб. та 19 тонн нерозібраних матеріалів. Тому документи, вміщені в збірник, хоча і не можуть відкрити всіх сторінок історії міста, є, безперечно, унікальним.
А взагалі, завдячуючи наполегливій праці архівістів багатьох поколінь, зібрано та збережено велику кількість безцінних документів. В яких вміщені події 5 сторіч і без них неможливо доторкнутися до історії Рівного.
Основу збірника складають документи з фондів державного архіву Рівненської області. Більшість їх публікується вперше і подається за оригіналами.
Усі документи подані в хронологічному порядку і мають редакційні заголовки, в яких зазначені: дата, різновидність документа, автор, адресат і зміст. Документи скановані, з великих за обсягом документів подаються витяги, а заголовки таких документів починаються з прийменника із. Окремі документи польською мовою даються у перекладі українською мовою.
З метою створення в даній добірці цілісного комплексу документів, який відображає основні етапи історичного розвитку Рівне від маленького поселення до сучасного обласного центру, сюди вміщені найстаріші документи, виявлені в центральних історичних архівах ще до збірника Ровно 700 років у 1983 році.
Археологічні памятки Рівненщини
Археологічні памятки Рівненщини різноманітні за своїм характером. На території області виявлено більш як 800 археологічних об єктів, у тому числі: стоянки, поселення, селища, городища, могильники курганні та без курганні з трупопокладеннями; копальні та майстерні, культові місця та скарби, що складаються з дорогоцінностей або набору знарядь праці та зброї.
Предметом археологічного дослідження на стоянках, поселеннях. Селищах і городищах є залишки жител, господарських споруд, фортифікацій (на городищах), а також культурний шар, тобто шар землі. Насичений предметами, кинутими або загубленими в давнину навколо людських жител (цілі та поламані знаряддя, черепки посуду, кістки тварин тощо). В особливо зручних для поселень місцях люди поселялись у різні періоди. Кожному етапові такого заселення відповідає окремий культурний шар. Відповідно до цього розрізняємо памятки одно-, дво - або багатошарові, а порядок залягання окремих шарів називаємо стратиграфією памятки.
Ще в першій половині минулого століття археологи у дописемному періоді історії виділили камяний, бронзовий і залізний віки. В основу цієї періодизації покладений матеріал, з якого людина виготовляла свої знаряддя. Згодом камяний вік було поділено на давньо-, середньо- і новокамяну епохи - палеоліт, мезоліт і неоліт. Кінцевий етап неоліту названо мідно-кам яним періодом або енеолітом.
Палеоліт - перший етап людської історії. Він тривав приблизно від кількох мільйонів до 10 тис. років тому. За цей час відбувався процес виділення людини з тваринного світу, сформувався сучасний фізичний тип населення земної кулі, людина оволоділа добуванням вогню і, постійно вдосконалюючи свої кам яні та кістяні знаряддя, зробила перші кроки на шляху підкорення природи. Дослідники поділяють палеоліт на ранній, середній і пізній. Останні дві епохи припадають на льодовиковий період. Основними заняттями палеолітичного населення було збиральництво (збирання їстівних рослин, молюсків, яєць птахів) і полювання на мамонтів, північних оленів та інших тогочасних тварин. Примітивні знаря?/p>