Золотоординське іго на Південно-Західній Русі
Информация - История
Другие материалы по предмету История
Реферат з історії України на тему:
Золотоординське іго на Південно-Західній Русі
Монголо-татарська навала завдала величезної шкода Південно-Західній Русі. В руїнах і згарищах лежали міста і села, припинили існування чимало осередків ремесла, торгівлі, культури. Багато люду загинуло або потрапило в полон. Внаслідок ординського панування уповільнився процес політичного розвитку Русі: поглибилася феодальна роздробленість, загальмувалося обєднання руських земель.
Південно-Західна Русь підпала під залежність держави хана Батия Золотої Орди. Монголо-татари безперервно грабували руське населення. Воно обкладалося податками, поборами та відбувало численні повинності: данину, мито, плужне, підводне, корм, війну, ловче тощо. За князями й боярами були залишені їхні володіння, але місцеві землевласники підкорялися владі ханів та їхніх намісників баскаків. Лише церква звільнялася від данини. Монголо-татарське іго було особливо нестерпним для селян і городян, що зазнавали подвійного гніту: від ханів і від своїх господарів місцевих князів, бояр, церковних феодалів та управителів.
Навала кочовиків змінила політичне становище Русі. Хани здійснювали політику, спрямовану на збереження й поглиблення феодальної роздробленості, підтримували чвари між руськими князями і цим зміцнювали свою владу над ними. Посилився економічний І політичний занепад Києва та всього Придніпровя. Батий передав Київ у володіння володимиро-суздальському князеві Ярославу Всеволодовичу, який тримав тут свого намісника боярина Дмитра Єйковича. Після смерті Ярослава у 1249 р. Київ і Київська земля перейшли під владу Олександра Невського, але Олександр не сидів у Києві. Деякий час тут княжив його брат Ярослав. Після нього ординці передавали управління Києвом князям різних руських земель. Поступово Київ втратив значення і церковного центру наприкінці XIII ст. митрополит переїхав звідси у Володимир-на-Клязьмі.
Чернігово-Сіверською землею монголо-татари управляли за допомогою місцевих князів. Посилилося дроблення Чернігово-Сіверщини на дрібні князівства. Чернігів втратив значення політичного центру землі; цю роль почав відігравати Брянськ. Переяславське князівство взагалі припинило існування як окрема земля.
Російські дореволюційні історики (наприклад, С.М. Соловйов) твердили, що Придніпровя з Києвом після монголо-татарської навали начебто опинилося в стані цілковитого запустіння. Насправді ж навіть на Переяславщині частково залишалося сільське населення, а ряд міст, зокрема Київ, і надалі зберігали своє значення економічних і культурних центрів.
Як вважали українські дореволюційні дослідники, і серед них В.Б. Антонович, ординське панування внаслідок нібито знищення на Придніпровї князівсько-боярської верхівки призвело до утворення тут якогось особливого общинного ладу. Проте Золота Орда, в якій розвивалися феодальні відносини, не могла проводити політику ліквідації місцевих феодалів. Якраз навпаки вона всіляко підтримувала князів і бояр та особливо церковних феодалів, але повсякчас контролювала їх через своїх баскаків.
Соціально-економічний розвиток. Незважаючи на гніт Золотої Орди, у другій половині XIII на початку XIV ст. у Придніпровї, на Поділлі, Волині відбудовувалося господарство, підірване монголо-татарською навалою. Руське селянство відновлювало ниви, що лядиною поросли, поверталося на згарища сіл, засновувало нові поселення. Поступово відроджувалися міста, ремесла, торгівля. В Галичині, на Волині в другій половині XIIIXIV ст. працювали ремісники різних спеціальностей: ковалі, зброярі, шевці, кушніри, чинбарі, римарі. Високого рівня знову досягло художнє ремесло. Розвивалися промисли рибальство, полювання па хутрових звірів, бджільництво, в Прикарпатті солеваріння, на Поліссі виробництво заліза в руднях. Великими торговельними центрами стають Київ, Холм, Львів, Луцьк, Володимир-Волинський, Перемишль, Камянець. Зокрема, Київ вів жваву торгівлю з російськими містами, з генуезькими містами-колоніями в Криму.
Князі постійно дбали про розвиток міст, ремесла, торгівлі. Так, Данило Романович запрошував до Холма німців, іноязичників і ляхів. З Наддніпрянщини тікали до цього міста від татарських утисків сідлярі, лучники, сагайдачники, ковалі, золотарі та інші ремісники. І було життя й наповнило довкола городу двори, поля і села. Сприяв Данило й економічному розвоеві новозбудованого Львова.
У другій половині XIIIXIV ст. тривало розширення й зміцнення великої феодальної земельної власності основи феодального ладу. Великі князі роздавали землі боярам за їхню військову службудо волі господарської (до волі великого князя), до живота (до смерті феодала), в отчину, тобто з правом передачі землі в спадщину. Спираючись на великокнязівську владу, місцеві феодали посилювали своє панування над залежним селянством, яке сплачувало на користь великого князя данину татарщину (її раніше збирали баскаки), серебщину, відбували різні повинності, а на користь місцевих феодалів оброк,(дякло) натурою: хутром, воском, зерном.
Галицько-Волинське князівство у 4060-х роках ХІИст, Боротьба Данила Галицького проти Орди. Невдовзі після монголо-татарського нашестя Данило і Василько повернулися з Угорщини на Волинь. Колись густо залюднена, земля лежала тепер у руїнах і згарищах. На Волині та в Галич?/p>