Золотоординське іго на Південно-Західній Русі
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ротьбу за австрійську спадщину. Як тільки зясувалося, що ніякої реальної допомоги від Ватікану Данило не одержить, він розірвав угоду про унію. Так само відкинув домагання папи щодо унії й Олександр Невський.
Не одержавши допомоги від Риму, Данило Галицький вирішив власними силами воювати проти монголо-татар-Перш за все він зайнявся зміцненням свого війська князівської дружини та ополчення, будівництвом нових міст-фортець (саме тоді й був заснований Львів).
Напружені відносини у Данила склалися з литовським князем Міндовгом. Періоди союзницьких звязків змінювалися на ворожі. У 1254 р. Данило здійснив похід на Литву; після перемиря його син Роман одержав волості в Білій Русі, а інший син Шварно одружився на дочці Міндовга. Тоді ж був укладений військовий союз Данила з Міндовгом проти монголо-татар.
Наприкінці 1254 р. Данило з військом перейшов у наступ проти Куремси. Полки Лева Даниловича увійшли в землі Побужжя і повоювали там татарських людей; Данило і Василько дали бій Куремсі в Болохівській землі. Нападники були розбиті. Навесні 1255 р. Шварно зайняв землі понад Случчю й Тетеревом і здобув міста, що піддалися татарам. Куремса намагався перейти у наступ і вдерся на Волинь, але під Володимиром і Луцьком його орда була розгромлена Данилом.
Князь Данило мав намір рушити на Подніпровя та визволити Київ, однак у цей час Міндовг розірвав військовий союз і виступив проти галицького князя. В 1255 1256 рр. точилися військові сутички з Литвою. В цій війні в 1256 р. загинув Роман Данилович, а волості в Білій Русі були втрачені.
Особливо скрутним становище Данила Романовича стало в 1258 р., коли на Подніпровї зявився з великими силами монгольський воєвода Бурундай. Безбожний, лихий, окаянний, як його називає літописець, Бурундай повів підступну, хитру політику проти Данила і Василька. Він примусив їх піти разом з ним походом на Литву з тим, щоб остаточно посварити Романовичів із Міндовгом. У 1259 р. орда Бурундая увійшла на Волинь. Данила і Василька монгольський воєвода зустрів вороже і наказав їм як своїм вассалам (союзникам) поруйнувати укріплення власних міст. Князі були змушені зруйнувати або спалити укріплення Володимира-Волинського, Луцька, Кременця, Львова та інших міст і замків. Зберігся лише Холм, штурмувати який Бурундай не наважився. Галицько-Волинське князівство знову визнало над собою владу ординських ханів.
Під час свого правління Данило Галицький провадив активну політику на Заході, втручався в польські справи та у боротьбу за австрійську спадщину. Ще у 1252 р. його син Роман одружився з племінницею австрійського герцога Фрідріха II Гертрудою спадкоємницею австрійського престолу. Данило намагався силою зброї утвердити права сина на володіння його дружини, але зазнав невдачі.
В 1264 р. князь Данило Романович помер у Холмі. його історичною заслугою, наголошував академік І.П. Крипякевич у своїй книзі Галицько-Волинське князівство, було обєднання в одне князівство земель Галичини і Волині, розєднаних після смерті Романа. Виконуючи це завдання, Данило спирався на широкі маси населення, які вели боротьбу проти іноземної агресії і влади великих бояр. Зєднавши територію Галичини і Волині в одне князівство, Данило сприяв його економічному розвитку та політичній стабільності. Данилові не вдалося здійснити свого найголовнішого наміру визволити західні землі з-під ординського ярма. Але державна організація, яку він створив, була настільки сильна, що ханські орди не змогли її зруйнувати, і Галицько-Волинське князівство знову підвелося із занепаду і набрало пової сили.
Галицько-Волинське князівство за наступників Данила. Після смерті Данила Галицько-Волинське князівство перейшло до рук його брата Василька, котрого решта князів шанувала як отця і господина. В Галичині княжили сипи Данила: Лев у Галичі й Перемишлі, Мстислав у Теребовлі, Шварно у Белзі та Холмі. Наприкінці XIII ст. на Галицько-Волинську землю знову натиснула Золота Орда: хани вимагали участі князів у своїх походах та сплати данини. Переходячи через Волинь та Галичину, ординці грабували міста і села. Особливо спустошливим був перехід через ці землі у 1288 р. орди хана Телебуги, який ішов у похід на Польщу. Під Володимиром-Волинським і Львовом, писав літописець, татари чинили велике насильство, людей одних повбивали, інших грабували і коней віднімали.... Лев Данилович та Василько були не в змозі дати відсіч Орді. До того ж у цих скрутних умовах між Левом Даниловичем та іншими князями почалися суперечки, особливо між Левом і Шварно за білоруські землі, частиною яких володів Шварно. Втручався Лев і в польські справи: використовуючи в своїх походах на Польшу загони союзників-татар, па деякий час (до 1302 р.) захопив Люблінщину. Лев ходив і на Угорщину й приєднав до своїх володінь частину Закарпаття. 1270 року Василько помер, передавши перед смертю Волинь своєму синові Володимирові.
Володимир Василькович мало займався зовнішньополітичними справами і залишив по собі память як покровитель освіти і культури. Він вмів ясно говорити про книжні справи, був книжник і великий філософ, якого не було перед ним у цілій землі.,., писав про нього літописець. Лише в середині 70-х років Володимир здійснив похід на ятвягів, У 1289 р. він помер, а незабаром померли Лев (у 1301 р.) і Мстислав Даниловичі. Галицька та Волинська землі знову обєдналися в руках Юрія Львовича, котрий титулувався королем Руси и князем Володимирі!. Як і Дан?/p>