Зовнішня політика Англії у XVI-18 столітті
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
самостійні торгівельні звязки [20, 127].
Вже з перших десятиліть XVII ст. розпочинається поступове заселення англійськими переселенцями тієї частини східного узбережжя Північної Америки, яка лежить між сучасною територією штату Нью-Йорк і півостровом Флоридою З іншого боку, починаються перші спроби відбити у іспанців частину захоплених ними ще з часів Колумба земель. Майже одночасно відбуваються перші розвідки і початок торгових відносин з Індонезією, а згодом з Індією [53, 125].
Із розгромом іспанської Армади було підірвано морську могутність Іспанії. Панування на морях почало переходити до Англії і Голландії, що відкривало перед ними можливість здійснення великих колоніальних захоплень [5, 338].
Вступаючи наприкінці XVI ст. в боротьбу за колонії і за право на заморську торгівлю, Англія зіткнулася не лише з голландцями, які випередили її у цій сфері, але і зі своїм заклятим ворогом, Іспанією. Загибель Армади значно послабила, але не доконала Іспанію. Вона не була викреслена із списку конкурентів на морську торгівлю. Вже більше не було воєнно-морських сил, достатніх для того, щоб ризикнути ввійти в Ла-Манш, підкорити Англію і повернути собі першорядне значення в Європі. Але у іспанців залишалися деякі ресурси, за допомогою яких вони ще трималася на поверхні політичного життя Європи, хоч і на статусі другорядної держави. В Іспанії залишалася і Центральна, і Південна Америка, а також пости і факторії в південних морях Тихого океану [20, 148].
Крім того виявилося, що для боротьби на Атлантичному океані англійський флот продовжував залишатися безпорадним. Французи і голландці врахували нову ситуацію. Вони поспішили вигнати англійців із вод Ньюфаундленда, що в свою чергу знайшло відгук в Іспанії. Іспанський уряд оголосив, що Тордесільяська угода зовсім не пустий звук, і що його дію потрібно відновити. Це однак не припинило діяльність англійських піратів, які незмінно користувалися підтримкою правителів і великої частини буржуазії, зацікавлених в морській торгівлі [53, 126].
В XVIІ ст. яскраво виділилися 3 райони зіткнення колоніальних і торгових інтересів: Індія і країни Південних морів, Вест-Індія і Північна Америка. У Вест-Індії держави, які конкурували з Іспанією (Голландія, Англія і Франція), не мали можливості використовувати позбавлені будь-якої самостійності місцеві сили. В цій частині світу зусилля держав спрямовуються на розрив морських звязків Вест-Індії з метрополією шляхом контрабандної торгівлі і піратства [5,702].
Вже наприкінці 20-х років XVII ст. Вест-Індські острівні групи Великі Антильські і Малі Антильські острови, які числилися за Іспанією на підставі Тордесільясського угоди 1494р., починають заселятися англійцями, французами і голландцями. Однак найбагатші Антильські острови (Еспаньола або Гаїті, Куба, Ямайка, Пуерто-Ріко і Тринідад) як і раніше належали іспанцям [5,707].
У 1654р. між Іспанією і Англією спалахнула нова війна, Кромвель відразу ж відправив експедицію у вест-індські води. Характерною є розмова, яку Кромвель мав з іспанським послом перед тим, як почати війну: Кромвель вимагав свободи торгівлі для англійців у Вест-Індських володіннях Іспанії. Посол відповів, що це рівнозначно тому, якби Кромвель зажадав у іспанського короля, щоб той віддав обидва своїх ока [53, 258].
У квітні 1655р. англійська ескадра вийшла в похід. Спроба відняти у іспанців Санто-Домінго (Гаїті) не вдалася, але Ямайка вже в травні того ж року була завойована англійцями. Цю війну проти іспанців Кромвель вів в союзі з Францією. Іспанці були позбавлені можливості повернути втрачене. Багатюща Ямайка надовго залишилася за Англією. Після того, як маршал Тюренн, керуючи союзними англо-французькими військами, розбив іспанців (у червні 1658р., в битві біля Дюнкерка), Іспанія була змушена укласти Піренейський мир (1659р.), за яким віддавала Ямайку англійцям [12, 522].
Таким чином, після тріумфальної перемоги над іспанською Армадою, яка вважалась непереможною, морська могутність Іспанії була підірвана, відтепер торгівельна і колоніальна першість почала переходити до нових морських держав, що ступили на капіталістичний шлях розвитку, до Англії і Голландії. Англійці відкрито заявляють про свої претензії на світове панування. Користуючись занепадом Іспанської колоніальної імперії Англія переходить до прямого захоплення великих заокеанських територій і претендує на роль першорядної морської держави.
2.4 Колоніальні завоювання Англії У Вест-Індії і в Північній Америці
Колоніалізм довгий час був обмежений тими морськими державами, які його започаткували. Англійці взялися до колонізації відносно пізно, створюючи свою колоніальну імперію на уламках іспанської. Перші переселенські колонії Англії виникли в Північній Америці. Після кількох невдалих спроб, здійснених у 80-х роках XVI ст., в 1607р. було засноване перше постійне поселення Джеймстаун. 1620р. у Масачуссетську затоку приплив корабель Мейфлауер, привізши 120 отців-пілігримів пуритан, що тікали від релігійних переслідувань в Англії. В 1733р. утворилася остання із 13 колоній Джорджія [32, 529].
Англійські колонії в Північній Америці утворювалися на різній основі: як поселення релігійних громад (Плімутська колонія в Новій Англії); як поселення, засновані торговельними компаніями (Массачусетс, Вірджинія); як колонії, організовані приватними особами, що одержали хартії від короля (Пенсільванія, Меріленд). У період Англійської революції й протекторату Кромвеля кількість емігрантів значно зросла, зя