Змiст та завдання професiйноСЧ етики юриста
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
нь проти себе, членiв родини чи близьких родичiв. Радянський Союз був однiСФю з держав, у якiй це каралося, адже цивiлiзоване спiвтовариство вважало аморальним вимагати матерi викривати сина тощо.
Приведення карно-процесуальних норм вiдповiдне до конституцiйних положень припускаСФ наповнення СЧх моральним змiстом, пiдвищеною повагою до особистостi, СЧСЧ прав i законних iнтересiв, особистого життя.
Морально орiСФнтоване законодавство УкраСЧни - СФ важлива складова етико-правового пiдТСрунтя суддi, що позбавляСФ його основ i права виправдовувати несправедливiсть i неправосуднiсть моральною недосконалiстю закону. Однак далеко не всi галузi украСЧнського права СФ бездоганною основою дiяльностi суддi. Особливо недосконалим залишаСФться кримiнально-процесуальне законодавство, що допускаСФ застосування окремих, використовуваних у радянськi часи порочних правових iнститутiв. Одним з таких СФ спроба збереження права суддi на повернення справи слiдчому на додаткове розслiдування. До речi, в РосiСЧ уже вiдмовилися вiд цiСФСЧ порочноСЧ практики у законодавчiй формi.
Головним недолiком цього сумно-вiдомого законоположення полягаСФ в тому, що воно за вiдсутностi причин для винесення обвинувального вироку даСФ суддi можливiсть ухилитись вiд ухвалення рiшення. Ухвала суддi щодо повернення справи на додаткове розслiдування - це власне, ухилення вiд прийняття рiшення, що дозволяСФ слiдчому без достатнiх для того причин, часом по декiлька рокiв, утримувати невинувату людину в iзоляцiСЧ вiд родини, суспiльства, вiд усiх видiв дiяльностi.
Моральнiсть суддi багато в чому залежить вiд хибностi дiючого законодавства.
Повторення перед судом i великою судовою аудиторiСФю показань, промовлених у напiвiнтимнiй обстановцi слiдчого кабiнету, дуже непроста процедура. Не слiд також забувати й про психологiчний вплив, якому пiддаються потерпiлi, свiдки i навiть експерти з боку родичiв i спiльникiв пiдсудного з метою змусити останнiх вiдмовитися вiд показань або змiнити СЧх.
Обовязок суддi, що домагаСФться iстини у цiй справi, створити сприятливу обстановку для спокiйного освоСФння свiдка в новiй, незвичайнiй для нього ролi, вiдгородити вiд нападок iз залу i можливих погроз з боку пiдсудних. Свiдок маСФ вiдчути себе захищеним вiд можливих наслiдкiв у звязку з виконанням свого громадського обовязку - дачi суду показань. Водночас суддя, зобовязаний чiтко i недвозначно пояснити свiдку, потерпiлому СЧхню вiдповiдальнiсть перед законом за дачу завiдомо неправдивих показань. Це положення закону, безсумнiвно несе в собi й елементи морального впливу, як на особу, що свiдчить, так i на присутнiх у залi судового засiдання.
Одним з найважливiших засобiв вiдшукання iстини у справi СФ тактика допиту та мистецтво одержання iнформацiСЧ в ходi судового засiдання. Суддя повинен дуже тонко вiдчувати обстановку в залi суду i враховувати дуже непросте становище людини, що стоСЧть перед судом, його психологiчний i нервовий стан.
Саме тут i виявляються справжнi професiйнi i морально виправданi пiдходи суддi до людини. Умiння пiдтримати СЧСЧ, дати можливiсть освоСЧтися в судовiй аудиторiСЧ, вiдгородити вiд вигукiв i погроз iз залу - це мистецтво, дослiджуване юридичною етикою. Вiдсутнiсть цього умiння не може бути компенсовано навiть високою квалiфiкацiСФю, тим бiльше за вiдсутностi моралi.
Допит свiдка, потерпiлого починаСФться з iдентифiкацiСЧ особистостi - встановлення анкетних даних особи, запрошеноСЧ для дачi показань.
Суддя не повинен бути споконвiчне заряджений "однополюсною енергiСФю" стосовно-справи i майбутнього пiдсудного. Вiн не маСФ морального права розглядати справу, якщо його особиста думка в силу громадського резонансу чи iнших обставин склалася не на користь пiдсудного. Приступаючи до розгляду справи, вiн маСФ бути абсолютно нейтральним i, яким би тяжким не був вчинений злочин, зумiти стати над громадською думкою, численними виступами у ЗМРЖ i власними емоцiями.
Прояв аморальностi багатоликий. Судочинство в цьому розумiннi не становить виключення. Такi пороки, як лiнощi, байдужiсть, користь, самомилування, якщо вони хоч один раз вiдвiдали душу суддi, здатнi, зрештою, привести його до сумних наслiдкiв. Прикладiв тому дуже багато. Однак суспiльству вiд цього не легше. Скiльки несправедливостi, надламаних душ i людських трагедiй залишаСФ за собою такий суддiвський чиновник у гiршому розумiннi цього слова.
Величезного морального i культурного виховання вимагаСФ внутрiшнСФ переконання суддi. За украСЧнським карно-процесуальним законодавством значна частина кримiнальних справ розглядаСФться суддею одноосiбне. Стаття 10 Закону УкраСЧни Про судочинство уточнюСФ, що Суддя, що розглядаСФ справу одноособове, дiСФ як суд. Таким чином, право i тягар оцiнки доказiв у великiй кiлькостi карних i цивiльних справ покладено законом на одну людину - суддю.
Звертаючись до питання внутрiшнього переконання суддi, А.С.Кобликов видiляСФ три аспекти цього процесу: юридичний; психологiчний i моральний." УкраСЧнське право не визнаСФ формального пiдходу до оцiнки доказiв. У карно-процесуальному законодавствi УкраСЧни не iснуСФ вказiвок закону на заздалегiдь установлену цiннiсть тих чи iнших фактiв i обставин. У такий спосiб цiннiсть того чи iншого доказу визначаСФться суддею в процесi обСФктивного i всебiчного розгляду всiх доказiв у справi в СЧх сукупностi.
За цих умов результат оцiнки суддею доказiв у всiх зазначених вище аспектах буде залежати ще i вiд т?/p>