Змiст та завдання професiйноСЧ етики юриста
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
коном. Вiдомий римський юрист Ульпiан визначив право як ..мистецтво доброго i справедливого. Вiдповiдно до конституцiйного принципу подiлу державноСЧ влади в УкраСЧнi iснуСФ три СЧСЧ галузi: законодавча, виконавча i судова. Функцiонування третьоСЧ галузi державноСЧ влади - судовоСЧ, забезпечують юристи. Добро i справедливiсть СФ етичними категорiями. Вiдношення саме до них визначаСФ сутнiсть майбутнього юриста.
Основними носiями владних функцiй судовоСЧ системи i сумiжних служб СФ суддя, прокурор, слiдчий". Це державнi службовцi, що мають особливий статус: СЧхнСФ призначення i звiльнення регулюСФться безпосередньо КонституцiСФю УкраСЧни (суддя) i конституцiйними законами (суддя, прокурор).
Найважливiшим конституцiйним принципом украСЧнського судочинства СФ положення про незалежнiсть суддiв, слiдчо-прокурорських працiвникiв i пiдпорядкування СЧх тiльки закону. Принцип незалежностi маСФ i глибокий моральний змiст.
Закон позбавляСФ суддю права на винесення неправосудного рiшення пiд впливом будь-яких стороннiх сил - це правовий бiк принципу незалежностi. Суддя при винесеннi рiшення позбавлений права поступитися совiстю, посилаючись на стороннСФ втручання - це моральний критерiй того самого принципу.
Конституцiйний порядок призначення i звiльнення суддiв i прокурорiв вiд обiйманоСЧ посади, а також заборона тиску на них надiйно захищають вiд стороннього втручання в СЧхню роботу.
Високий рiвень захисту незалежностi зазначених посадових осiб пiдвищуСФ СЧхню особисту вiдповiдальнiсть за правильнiсть прийнятого ними рiшення. Сьогоднi суддя - це найбiльш захищена юридична професiя i, вiдповiдно, саме до нього зростають вимоги дотримання з етичних принципiв, притаманних данiй професiСЧ - це непiдкупнiсть; з неупередженiсть i справедливiсть за умови дотримання закону.
Важливою складовою частиною статусу юристiв - державних службовцiв - СФ також СЧх дiяльнiсть, чiтко регламентована кримiнально-процесуальним законодавством i конституцiйними законами. Варто зауважити, що самi закони, якi регулюють поведiнку суддi, слiдчого, прокурора пронизанi моральними вимогами до посадових осiб.
Конституцiйнi вказiвки на забезпечення пiдозрюваного, обвинувачуваного, пiдсудного допомогою адвоката, заборона застосування фiзичних та iнших катувань, обмеження термiну утримання пiд вартою у разi затримання i багато iнших застережень - це не що iнше, як етичнi принципи презумпцiСЧ невинуватостi, втiленi в правову форму. Справа честi юридичних посадових осiб не вiдступати вiд цих конституцiйних вимог.
Робота суддi, слiдчого, прокурора, допомiжних служб - це - постiйний розгляд мiжособистiсних конфлiктних ситуацiй, де зiштовхуються дiаметрально протилежнi iнтереси, а СЧх рiшення мають бути справедливими. Незаконне, несправедливе розвязання конфлiкту - це завжди привiд для нового. Елемент справедливостi досягаСФться гармонiСФю права i моральностi. Моральне кредо посадовоСЧ особи, яка розглядаСФ конкретний конфлiкт вiд iменi держави, маСФ ТСрунтуватися на чiльних конституцiйних принципах правовоСЧ держави - законностi i рiвностi всiх перед законом.
Така вимога визначаСФться конституцiйним положеннями щодо побудови правовоСЧ держави. Чи можлива побудова правовоСЧ держави в УкраСЧнi - це питання не СФ суто риторичним.
Будiвництво в УкраСЧнi правовоСЧ держави наштовхуСФться на вiдверте небажання парламентарiСЧв додержуватися принципу верховенства закону Депутатська недоторканнiсть i процедура вiдкликання депутатiв сформульованi таким чином, що практично будь-який злочин, вчинений парламентарiСФм, може залишитися не покараним.
Рiвнiсть перед законом - це найбiльш прийнятна конституцiйна база формування морально-етичних принципiв поведiнки працiвникiв правоохоронноСЧ сфери. Саме ця iдея закладена у всiх мiжнародних актах, що формулюють деонтологiчнi принципи роботи юристiв.
Юридична етика покликана виховувати у державних юристiв вiдданiсть конституцiйним iдеалам, чеснiсть i непiдкупнiсть, почуття обовязку i справедливостi, забезпечуючи, таким чином, практичну реалiзацiю в УкраСЧнi принципу правовоСЧ держави.
Втiлення в життя iдей i принципiв правовоСЧ держави можливе лише при постiйному дотриманнi морально-етичних вимог кожною посадовою особою правовоСЧ сфери. Робота слiдчого, суддi, прокурора охоплюСФ величезне коло питань, що торкаються всiляких аспектiв людських вiдносин.
Розслiдування карного злочину, розгляд справи в судi - це постiйне спiлкування з багатьма спiвпричетними i вкрай зацiкавленими в результатах справи людьми. Це спiлкування, найчастiше, вiдбуваСФться в режимi пiдвищеноСЧ психологiчноСЧ напруги i постiйно випробовуСФ професiйнi та моральнi настанови суддiв i працiвникiв правоохоронних органiв, що таСЧть у собi можливiсть нервового зриву, призводить до слiдчоСЧ чи судовоСЧ помилки. Тiльки твердi внутрiшнi моральнi настанови, тренована воля i глибоке усвiдомлення своСФСЧ професiйноСЧ мiсiСЧ допомагаСФ юристу уникнути названих вище небажаних наслiдкiв.
Специфiка роботи суддi, прокурора, слiдчого з людьми складаСФться з обовязковiй i точнiй фiксацiСЧ процесу спiлкування (допиту, очноСЧ ставки й iн.) технiчними засобами. Це вимагаСФ ретельного планування роботи, продумання питань i можливих вiдповiдей на них.
На жаль, нерiдко трапляСФться так, що непродумане питання i зафiксована вiдповiдь опонента на неСЧ не влаштовують слiдчого чи суддю, не вписуються в певне задану схему, i тодi посадова особа вдаСФться до фальсифiк