Змiст та завдання професiйноСЧ етики юриста
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ацiСЧ документа (протоколу допиту, протоколу ^удового засiдання). Саме тут i проходить межа моралi, за якою криСФться або небажання слiдчого, суддi вiдмовитися вiд версiСЧ, що опанувала ним, або, що ще гiрше, злочинний задум. Не випадково нове карне законодавство змiцнюСФ право сторiн на фiксацiю процесу Технiчними засобами i кримiналiзуСФ фальсифiкацiю матерiалiв посадовими особами (ст. 366 КК УкраСЧни).
Важливою особливiстю професiСЧ юриста СФ гласнiсть. Гласнiсть припускаСФ прозорiсть процесу, можливiсть обСФктивноСЧ оцiнки дiяльностi посадовоСЧ особи. Це зобовязуСФ юриста контролювати емоцiСЧ бути вкрай стриманим у СЧхньому проявi. Дуже важливо стежити за власною мовою, тому що кожне промовлене при виконаннi обовязкiв юристом слово маСФ цiлком визначенi наслiдки. Йдеться не тiльки про змiст, а i манеру висловлюватися, тобто слiдкувати не лише за виголошеним, але i за тим, як це промовлялося.
Утвердження правовоСЧ держави, реалiзацiя СЧСЧ iдей i принципiв можливе лише за наявностi в краСЧнi плеяди грамотних, вiдданих своСЧй справi фахiвцiв-правознавцiв.
4 Змiст i значення судовоСЧ етики
Термiн Судова етика був введений А.Ф.Конi для визначення ролi моральностi в сферi карного судочинства, а потiм i навчальноСЧ диiиплiни, що висвiтлюСФ це соцiальне явище.
Свою вступну лекцiю про судову етику, прочитану в Олександрiвському лiцеСЧ восени 1901 р., а в 1902 р. опублiковану в Журналi мiнiстерства юстицiСЧ А.Ф. Конi назвав Моральнi витоки в карному судочинствi.
Нi в царськiй РосiСЧ, нi в радянськiй державi погляди А.Ф. Конi вiдгуку офiцiйноСЧ влади не знайшли i судова етика на десятки рокiв виявилася iзгоСФм у навчальних програмах правознавчих закладiв.
Пiд судовою етикою - навчальною диiиплiною - СЧСЧ росiйський творець мав на увазi дослiдження моральних проблем, що виникають у карному судочинствi та взаСФминах професiйних учасникiв судового процесу.
РЖнтенсивний розвиток руху на захист прав i свобод особи в усьому свiтi, прийняття важливих мiжнародних документiв i створення МiжнародноСЧ асоцiацiСЧ юристiв сприяло пiдвищенню моральних вимог до .судових i правоохоронних органiв i адвокатури в державах-учасницях i поступово привело до утворення юридичноСЧ деонтологiСЧ та юридичноСЧ етики. У складi останньоСЧ виникли окремi галузi, що дослiджують роль i вплив моральних процесiв у галузях основних правових спецiалiзацiй: слiдствi, судочинствi й адвокатурi.
А.С. Кобликов вважаСФ, що судова етика це: сукупнiсть правил поведiнки суддiв i iнших професiйних учасникiв карного, цивiльного й арбiтражного судочинства, що забезпечують моральний характер СЧхньоСЧ професiйноСЧ дiяльностi i позаслужбового поводження, а також наукова диiиплiна, що вивчаСФ специфiку прояву вимог моралi в цiй областi.
Не досить виправданим СФ прагнення автора перевантажувати судову етику проблемами позаслужбовоСЧ поведiнки iнших професiйних учасникiв судочинства. Для цього iснуСФ адвокатська етика i деонтологiчнi норми професiоналiв iнших спецiалiзацiй.
Судова етика - це роздiл юридичноСЧ етики, сукупнiсть правил поведiнки суддiв, iнших професiйних учасникiв судочинства, що забезпечують моральний характер СЧхньоСЧ процесуальноСЧ дiяльностi.
Етика суддi як в судовому процесi, так i поза ним безумовно СФ складовою судовоСЧ етики. Природно, судова етика може i повинна мiстити визначенi правила й настанова позаслужбовоСЧ поведiнки суддiв, однак цi правила здатнi лише доповнювати i пiдсилювати загальновстановленi моральнi принципи i пiдходи суспiльства, членом якого СФ суддя.
Моральнi вимоги до суддiв i суддiвськоСЧ дiяльностi, майже такi самi як i вимоги, зверненi до слiдчих, прокурорiв. Дотримання положень ст. 62 КонституцiСЧ УкраСЧни (презумпцiя невинуватостi), законнiсть, неупередженiсть, обСФктивнiсть, справедливiсть - от чого чекаСФ суспiльство вiд суддi. По сутi, не так вже й багато, однак, як свiдчить судова практика, це дещо даСФться нелегко i далеко не усiм.
З правового погляду, завдання суддi зводиться до правильного застосування матерiального i процесуального закону. Точне i грамотне застосування чинного закону вже саме по собi вирiшуСФ безлiч моральних проблем, оскiльки закони, крiм правових, закрiплюють i моральнi вимоги суспiльства.
Чинна Конституцiя УкраСЧни пiшла шляхом максимального розширення функцiй суду, визнавши судову систему самостiйною галуззю державноСЧ влади. ФункцiСЧ та повноваження судiв значно розширенi за рахунок звуження функцiй прокурорських. Передачу судам права видачi дозволiв на виконання науки слiдчих дiй, варто розглядати як передачу пiд контроль судовоСЧ влади дотримання конституцiйних вимог про недоторканiсть особи (ст. 29 КУ), недоторканностi житла громадян (ст. ЗО КУ), про дотримання таСФмницi листування, телефонних розмов (ст. 31 КУ), а так само вимоги про суворе дотримання порядку користування конфiденцiйною iнформацiСФю (ст. 32 КУ) i маСФ не тiльки правовий змiст.
РЖсторичною подiСФю морально-правового характеру в карному судочинствi стала остаточна вiдмова УкраСЧни вiд застосування страти. Цей важкий i неоднозначний за своСЧм значенням крок украСЧнських iнститутiв влади СФ нiби символiчним i знаковим поворотом украСЧнського суспiльства до високих моральних iдеалiв, зокрема й у карному судочинствi.
Значним кроком до цивiлiзованого, з погляду моралi, карного законодавства було введення в Конституцiю УкраСЧни ст. 63, що звiльняСФ вiд вiдповiдальностi за вiдмову вiд свiдче