Geum.ru


ЗахiдноСФвропейський Ренесанс

Информация - Философия

Другие материалы по предмету Философия



непрямим доказом iснування незлiченноСЧ кiлькостi свiтiв у Всесвiтi.

Найвидатнiшими дiячами мистецького перiоду фiлософiСЧ Вiдродження були Леонардо да Вiнчi (1452-1519), Мiкеланджело Буанароттi (1475-1564) представники зображувального мистецтва, мислителi. Вони розвинули одну з основних гуманiстичних iдей, що пропонували поети та письменники епохи Ренесансу iдею красоти людського обличчя, тiла та рухiв душi.

Леонардо да Вiнчi був представником передовоСЧ естетичноСЧ думки своСФСЧ епохи. На його думку, мистецтво, як i наука, служить пiзнанню реального свiту. Пiдкреслюючи тАЮмудрiсть природитАЭ, iндивiдуальнiсть, красу душi й тiла людини Леонардо виступаСФ як великий учений анатом, психолог i чудовий живописець.

Мiкеланджело Буанароттi, скульптор, живописець, архiтектор, у своСЧх творах втiлював людянi, глибоко пафоснi iдеали Вiдродження. Монументальнiсть образiв, СЧх пластичнiсть i драматизм, схиляння перед людською красою виявляСФться у всiх його працях на протязi життя.

тАЮКосмологiчнатАЭ та мистецька iдеСЧ Вiдродження не виключають одна одну, а навпаки доповнюють та збагачують самих себе. Якщо науковцi придiляли бiльш уваги положенню людини у Всесвiтi, аналiзу його структури, то митцi акцент робили на красотi людини, його подiбностi до Бога. ОбСФднуСФ цi погляди i теза про те, що людина становиться рiвноСЧ Боговi. Мiкрокосм (людина, СЧСЧ душа) i Макрокосм (Всесвiт, Бог) в теорiях гуманiстiв рiзних напрямкiв набувають взаСФмозалежного характеру.

Висновки

Фiлософiя епохи Вiдродження повнiстю змiнила вiдношення людей самих до себе та засвiдчуСФ народження нового свiтогляду, основними рисами якого СФ гуманiзм. Незважаючи на те, що офiцiйною фiлософiСФю в тi часи залишалася схоластика, прослiджуСФться добре означена тенденцiя людей того часу винайти новi концепцiСЧ пояснення свого iснування та розумiння Бога.

Гуманiзм Ренесансу виявлявся в революцiйних iдеях, спрямованих на означення земноСЧ божественностi людини: в iдеСЧ СЧСЧ залучення до активноСЧ дiяльностi, в iдеСЧ ствердженнi вiри людини до себе та iн. У вузькому смислi гуманiзм визначаСФться як культурний та iдейний рух, змiстом якого СФ вивчення та розповсюдження античних мов, лiтератури, мистецтва.

РЖдеСЧ гуманiстiв пiдготували пiдТСрунтя для подальшого розвитку теорiСЧ людини, розумiння СЧСЧ сутностi та призначення. Гуманiзм, який зародився в РЖталiСЧ протягом iсторично невеликого часу розповсюдився та закрiпився в усiх краСЧнах ЗахiдноСЧ та ЦентральноСЧ РДвропи, наслiдком чого стався революцiйнi змiни не тiльки у сферах суспiльних вiдносин, культурi, економiки, а i власне релiгiСЧ.

Лiтература

  1. Бичко РЖ.В., Бойченко РЖ.В., Табачкiвський В.Г. та iн. Фiлософiя. Пiдручник. К., Либiдь, 2002. 408с.
  2. Гегель Г.В.Ф. Лекции по философии истории. СПб., 1993. 102с.
  3. Горбач Н.Я., Баланчук В.М., Сислюк Я.Г. та iн. Фiлософiя. Пiдручник. Львiв, ЛОГОС, 2006. 224с.
  4. Захарченко М.В., Погорiлий О.Т. РЖсторiя соцiологiСЧ. К., 1993. 298с.
  5. РЖсторiя свiтовоСЧ культури. Навчальний посiбник. К., Либiдь, 2006. 368с.
  6. Современная западная философия: Словарь. М., 2005. 516с.
  7. Соколов В.В. Европейская философия XV XVII вв. М., 2004. 288с.
  8. Фiлософiя. Пiдручник. Львiв, Логос, 2005. 224с.
  9. Читанка з iсторiСЧ фiлософiСЧ: у 6 кн. К., 1993, кн.3. 425с.
  10. Эстетика Ренессанса. М., 1984. 365с.