Захист права власностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
одержане добросовiсним набувачем до того, як вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про неправомiрнiсть свого володiння, належить йому, вiн стаСФ власником цих доходiв. Недобросовiсний володiлець повинен повернути доходи, якi вiн дiстав чи повинен був дiстати за весь час володiння.
Незаконний володiлець повинен повернути чи вiдшкодувати не тiльки доходи, якi вiн одержав, а й тi, якi повинен був одержати. Якщо ж незаконний володiлець не одержав доходiв з власноСЧ вини, вiн несе всi невигiднi наслiдки цього мусить повернути доходи, якi вiн мiг одержати. В якостi прикладу можна навести ситуацiю, коли незаконний володiлець саду не знiмав плодiв i, вiдповiдно, не одержував вiд саду доходу. В цьому разi вiн, у вiдповiдностi до ст. 148 Цивiльного кодексу, все одно повинен вiдшкодувати втраченi ним доходи
Ця ж стаття передбачаСФ, що володiлець, як добросовiсний, так i недобросовiсний, в свою чергу маСФ право вимагати вiд власника вiдшкодування зроблених ним необхiдних витрат на майно з того часу, з якого власниковi належать доходи вiд майна [2;186].
Таким чином, недобросовiсний володiлець маСФ право вимагати вiд власника вiдшкодування зроблених ним необхiдних витрат на майно за весь час володiння, бо вiн повинен повернути одержанi прибутки також за весь цей час. За добросовiсним володiльцем закон визнаСФ право вимагати вiд власника вiдшкодування тiльки з часу, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про неправомiрнiсть володiння або одержав повiстку за позовом власника про повернення майна, позаяк прибутки з майна належать власнику тiльки з цього часу.
Отже, подекуди ситуацiя виявитися парадоксальною недобросовiсний володiлець може опинитися у кращому становищi, нiж добросовiсний. Таке може статися в разi, коли необхiднi витрати на майно перевищують прибутки, якi воно даСФ, або у випадку, коли майно не даСФ прибуткiв, але вимагаСФ для свого утримання певних витрат.
Можлива й ще одна складнiша ситуацiя витрати незаконного володiльця виходять за межi необхiдних витрат по поточному утриманню майна, Це може статися, якщо незаконний володiлець зробив певнi полiпшення у майнi, внаслiдок чого збiльшилась його вартiсть.
Дана проблема також розглядаСФться в ст. 148 Цивiльного кодексу: тАЬДобросовiсний володiлець маСФ право залишити за собою зробленi ним полiпшення, якщо вони можуть бути вiддiленi без пошкодження речiтАЭ . Наприклад, якщо сумлiнний набувач помiняв колеса на придбаному ним автомобiлi, який було вкрадено в законного власника, то при витребуваннi в нього автомобiля набувач може помiняти колеса знову на тi старi, що були на час викрадення.
Проте, можлива й така ситуацiя, коли незаконний володiлець здiйснив у майнi полiпшення, що СЧх неможливо вiддiлити, наприклад, капiтальний ремонт будинку. В цьому разi ст. 148 Цивiльного кодексу передбачаСФ: тАЬЯкщо вiддiлити полiпшення неможливо, добросовiсний володiлець маСФ право вимагати вiдшкодування зроблених на полiпшення витрат, але не бiльше розмiру збiльшення вартостi речiтАЭ . Як бачимо, в цьому разi право на вiдшкодування маСФ тiльки добросовiсний володiлець.
Добросовiсний набувач маСФ перед недобросовiсним ще одну перевагу: якщо вiд недобросовiсного майно може бути витребуване в усiх випадках, то вiд недобросовiсного не в усiх.
За ст. 145, якщо майно за плату придбане добросовiсним набувачем у особи, яка не мала права його вiдчужувати, власник вправi витребувати це майно вiд набувача лише у разi, коли майно загублене власником або особою, якiй майно було передане власником у володiння, або викрадене у того чи iншого, або вибуло з СЧхнього володiння iншим шляхом поза СЧхньою волею.
У ст. 145 Цивiльного кодексу зазначено також, що майно, набуте безоплатно (навiть i добросовiсним набувачем) вiд особи, яка не мала права його вiдчужувати, власник вправi витребувати майно в усiх випадках. Наприклад, якщо власник автомобiля за договором схову передав свiй автомобiль контрагентовi, а той, замiсть того, щоб повернути його власнику, подарував цей автомобiль iншiй особi, то власник може витребувати свою рiч у даного добросовiсного набувача, позаяк набувач набув СЧСЧ безоплатно.
Виходячи зi ст. 145 Цивiльного кодексу, власник може витребувати своСФ майно у добросовiсного набувача не тiльки у випадку, коли воно викрадене або загублене, але взагалi у всiх випадках, коли майно вибуло з володiння власника або його контрагента по договору тАЬпоза СЧх волеютАЭ.
Таким чином, власник якогось майна не може витребувати своСФ майно з незаконного володiння iншою особою тiльки при наявностi сукупностi наступних трьох умов:
а) набувач маСФ бути добросовiсним набувачем вiн не повинен знати, що купуСФ майно не у власника;
б) майно маСФ бути придбане набувачем за грошi, тобто повинно бути купленим;
в) власник повинен втратити володiння цим майном з власноСЧ волi, а саме, майно маСФ бути передане власником за договором (схову, майнового найму тощо) iншiй особi, яка продала його добросовiсному набувачевi.
Таким чином, можна зробити висновок, що законодавець стаСФ на захист iнтересiв добросовiсного набувача у випадку, коли майно вибуло з володiння власника та його контрагента з СЧхньоСЧ власноСЧ волi. Тут припускаСФться, що власник виявив певну необачнiсть, довiрившись особi, яка на це не заслуговувала, про що свiдчить весь розвиток подiй, адже замiсть того, щоби повернути власниковi одержану вiд нього за договором рiч, особа продаСФ СЧСЧ комусь. Отже, власник повинен нести невигiднi наслiдки своСФСЧ необачностi. Якщо ж рi?/p>