Захист права власностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
вузькому розумiннi , або СЧх захист як сукупнiсть тих цивiльно-правових засобiв (способiв), якi застосовуються у звязку зi скоСФнням правопорушень проти вiдносин власностiтАЭ.
III Глава: Засоби захисту права власностi.
3.1. Витребування майна власником з чужого незаконного влодiння
Витребування власником майна з чужого незаконного володiння (вiндикацiя) являСФ собою найважливiший цивiльно-правовий засiб захисту права власностi. Таке витребування здiйснюСФться шляхом предявлення позову в суд чи арбiтраж. Такий позов називають вiндикацiйним.
Позивачем по вiндикацiйному позову СФ власник майна або юридична особа, якiй майно передано в повне господарське вiдання або оперативне управлiння. В останньому випадку державна або недержавна органiзацiя не СФ власником майна, але СЧй передано в управлiння певне майно, й тому вона маСФ право й обовязок вимагати повернення його вiд незаконного володiльця. Вiдповiдачем по вiндикацiйному позову буваСФ незаконний володiлець фiзична або юридична особа, яка володiСФ майном позивача без законних пiдстав.
Ст. 32 Закону тАЬПро власнiстьтАЭ наголошуСФ, що власник маСФ право витребувати своСФ майно з чужого незаконного володiння. Пiдставою для вiндикацiСЧ може бути договiр або адмiнiстративний акт.
Таким чином, якщо власник передав свою рiч у тимчасове користування за договором майнового найму наймачевi, то наймач не буде вiдповiдати по вiндикацiйним позовом, адже вiн користуСФться рiiччю на правовiй пiдставi. ЦiСФю пiдставою в даному разi СФ укладений мiж власником та наймачем договiр майнового найму.
Якщо ж певна особа вкрала рiч або купила СЧСЧ не у власника, а, наприклад, у громадянина, до якого ця рiч перейшла за договором майнового найму, договором схову тощо, то така особа вважатиметься незаконним володiльцем, позаяк продавець не мiг передати покупцевi за договором купiвлi-продажу права власностi на рiч, не маючи його сам.
За вiндикацiйним позовом власник може витребувати свою рiч у натурi. Якщо у вiдповiдача речi вже немаСФ, то цей позов не може бути задоволений. Наприклад, коли рiч вкрадено i встановлено, хто це зробив, вiндикацiйний позов може мати мiiе тодi, коли особа, що вкрала рiч, ще володiСФ нею. Якщо ж рiч уже продано невiдому кому або знищено, не можна одержати й задоволення по вiндикацiйному позову, бо за цим позовом можна вимагати повернення саме майна, що належить власниковi.
Якщо в особи, яка вкрала рiч, цiСФСЧ речi вже немаСФ, то до неСЧ все одно можна предявити вимоги, але вони будуть спрямованi не на повернення речi, а на вiдшкодування заподiяноСЧ шкоди. Тодi буде мати мiiе не вiндикацiйний позов, а позов зобовязального характеру про вiдшкодування заподiяноСЧ шкоди. Можливiсть такого вiдшкодування прямо випливаСФ зi ст. 440 Цивiльного кодексу, в якiй зазначено: тАЬШкода, заподiяна особi або майну громадянина, а також шкода, заподiяна органiзацiСЧ, пiдлягаСФ вiдшкодуванню особою, яка заподiяла шкоду, у повному обсязiтАжтАЭ
Так само рiч не може бути витребувана, якщо незаконний володiлець змiнив СЧСЧ настiльки, що по сутi, вона перетворилася на iншу рiч.
Отже, коли речi немаСФ, не можна й вимагати СЧСЧ повернення вiд особи, що нею володiла.
Предметом вiндикацiйного позову може бути витребування iндивiдуально визначеноСЧ речi. В звязку з тим, що власник за вiндикацiйним позовом може вимагати повернення саме своСФСЧ речi, вона мусить бути iндивiдуально визначеною. Вiдносно родових речей не можна встановити, чи це саме тi речi, що належали власниковi, чи якiсь iншi [3;352].
Предметом вiндикацiйного позову може бути й рiч, що визначаСФться кiлькiстю, мiрою, вагою, за умови, що вони якось iндивiдуалiзованi.
Ст. 148 Цивiльного кодексу УкраСЧни встановлюСФ, що тАЬвитребуючи майно з чужого володiння (тАж), власник вправi також вимагати вiд особи, яка знала або повинна була знати, що СЧСЧ володiння незаконне (недобросовiсний володiлець), повернення або вiдшкодування всiх доходiв, якi ця особа здобула або повинна була здобути за весь час володiння; вiд добросовiсного ж володiльця всiх доходiв, що вiн здобув i повинен був здобути з того часу, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатись про неправомiрнiсть володiння або одержав повiстку за позовом власника про повернення майнатАЭ [2; 186]. Причому вирiшення питання про те, з якого часу доходи мають бути поверненi власниковi, залежить вiд того, чи був володiлець добросовiсним чи недобросовiсним.
Ст. 145 Цивiльного кодексу розкриваСФ змiст поняття тАЬдобросовiсний набувачтАЭ. Набувач вважаСФться добросовiсним, якщо вiн не знав i не повинен був знати, що особа, у якоСЧ вiн придбав рiч, не мала права СЧСЧ вiдчужувати.
Вiдповiдно, недобросовiсним набувач визнаСФться, якщо вiн знав чи повинен був знати, що особа, в якоСЧ вiн набув рiч, не мала права СЧСЧ вiдчужувати, тобто якщо вiн знав чи повинен був знати про неправомiрнiсть свого володiння. Звичайно, набувач вважаСФться недобросовiсним i в разi, якщо рiч набута ним злочинним шляхом.
Незаконний набувач вважаСФться добросовiсним, поки не буде доведено протилежне.
Як видно з наведеноСЧ вище цитати зi ст. 148, власник вправi вимагати вiд недобросовiсного володiльця повернення або вiдшкодування доходiв, якi вiн здобув або повинен був здобути за весь час володiння, а вiд добросовiсного володiльця всiх доходiв, що вiн здобув i повинен був здобути з часу, коли дiзнався або повинен був дiзнатись про неправомiрнiсть володiння або одержав повiстку за позовом власника про повернення майна.
Таким чином,