Захист права власностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
; ( , , ).
, (.51 ). , 11 1996 . , , () , ( . 1996. 19 )
II : .
Захист права власностi маСФ велике значення вже тому, що власнiсть в СЧСЧ рiзних формах СФ основою економiчного розвитку суспiльства. Дане право одне з найважливiших невiдСФмних прав людини, i його забезпечення важливе завдання всiх органiв правовоСЧ держави.
На захист права власностi спрямованi норми не тiльки цивiльного, а й iнших галузей права, зокрема кримiнального, адмiнiстративного, трудового тощо. Кримiнальне право встановлюСФ вiдповiдальнiсть за злочиннi посягання на майно держави, юридичних осiб i громадян, адмiнiстративне передбачаСФ покарання за дрiбнi вчинки, що порушують чиСФсь право власностi, а трудове регламентуСФ матерiальну вiдповiдальнiсть працiвникiв за шкоду, завдану ними работодавцевi. Крiм того, захисту права власностi певною мiрою придiлено увагу в земельному та сiмейному законодавствах.
Особливостi цивiльно-правового захисту права власностi, порiвняно з iншими видами, повязанi з тим, що вiн маСФ на метi вiдновлення порушених прав, попереднього майнового стану особи, права якоСЧ порушено.
Прикладом звернення громадянина або юридичноСЧ особи до цивiльно-правового захисту свого права власностi може бути предявлення власником позову про витребування речi, яку в нього вкрадено. Також, якщо хтось заважаСФ власниковi користуватися своСФю рiччю, власник може предявити позов про усунення перешкод у користуваннi нею. Далi, якщо власник з тоСЧ чи iншоСЧ причини не може витребувати рiч, що вийшла з його володiння, вiн може за певних умов може вимагати вiдшкодування завданих йому збиткiв i поновити свiй попереднiй стан у такий спосiб.
Рiзнi норми й iнститути цивiльного права вiдiграють неоднакову роль у справi захисту права власностi. Тому всiх СЧх можна умовно подiлити на три категорiСЧ.
Правовi норми першоСЧ з них встановлюють або закрiплюють приналежнiсть (привласненiсть) матерiальних благ певним субСФктам i беруть iх, таким чином, пiд захист закону. До цiСФСЧ групи норм належать, зокрема, норми КонституцiСЧ УкраСЧни, закону тАЬПро власнiстьтАЭ, який чiтко визначаСФ можливiсть iснування рiзних форм державноСЧ, колективноСЧ та iндивiдуальноСЧ власностi.
Норми права, що належать до другоСЧ групи, забезпечують умови для здiйснення власниками належних СЧм прав. Вони також вiдiграють важливу роль у захистi права власностi. Прикладдами можуть бути норми. Що встановлюють конкретний цивiльно-правовий режим окремих обСФктiв права власностi необхiднiсть СЧх регламентацiСЧ, можливостi вiдчуження тощо.
Нарештi, третя категорiя охоплюСФ норми, що встановлюють вiдповiдальнiсть за скоСФння незаконних дiй з чужим майном, за завдавання матерiальноСЧ шкоди власниковi i т.i. Цi норми безпосередньо охороняють i захищають повноваження власника вiд протиправних посягань.
Таким чином, хоча бiльшiсть цивiльно-правових норм так чи iнакше повязана з захистом права власностi, але СФ й спецiальнi засоби цивiльного права, спрямованi на його безпосереднiй захист.
Отже, тАЬтАжв цивiльному правi прийнято розрiзняти, по-перше, охорону вiдносин власностi в широкому розумiннi слова з допомогою всiх норм цивiльного права, що забезпечують нормальний i безперешкодний розвиток економiчних вiдносин; по-друге, охорону вiдносин власностi у