Захворювання, що пов`язанi iз впливом факторiв навколишнього середовища
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПОВ`ЯЗАНРЖ РЖЗ ВПЛИВОМ ФАКТОРРЖВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
Акродинiя (хворi кiнцiвки, рожева хвороба, хвороба Свiфта, хвороба ФлеСФра, полiнейропатична еритродермiя) захворювання, обумовлене повторними дiями ртутi. СупроводжуСФться дегенеративними змiнами ЦНС, хроматолiзисом клiтин головного мозку та мозочка. Клiнiчнi прояви включають в себе iшемiю, цiаноз пальцiв, пiдвищену пiтливiсть, пiодермiю. Можлива гангрена пальцiв.
При отруСФннi ртуттю спостерiгаються змiни в шлунково-кишковому трактi, обумовленi утворенням преципiтатiв ртутi з бiлком слизових оболонок кишечника, призводять до кишкових розладiв, втрати рiдини та електролiтiв. Ртуть вражаСФ капiляри з розвитком набряку тканин. Особливо чутливi до дiСЧ цього елемента тканини, що швидко ростуть. При ртутних iнтоксикацiях можливе випадання зубiв. РЖнтоксикацiя ртуттю проявляСФться змiнами ЦНС та периферичноСЧ нервовоСЧ системи. Поширений у захiдних краСЧнах вислiв дурний як капелюшник походить з минулих столiть, коли для виробництва фетрових капелюхiв використовувались сполуки ртутi. Першими ознаками меркурiалiзму СФ пiдвищена втомлюванiсть, слабiсть, сонливiсть, апатiя, емоцiйна нестiйкiсть, головний бiль, запаморочення (ртутна неврастенiя), тремор, пiдвищена психiчна збудливiсть (ртутрий еретизм), послаблення пам`ятi, пiдвищена частота сечовипускання, порушення серцево-судинноСЧ системи (у результатi впливу на вегетативну нервову систему). Ураження периферичноСЧ нервовоСЧ системи, як правило, вiдбуваються у вигдялi невралгiй, полiневритiв. При тяжких iнтоксикацiях можливий розвиток ртутноСЧ енцефалопатiСЧ. Тривалий вплив малих доз та концентрацiй ртутi може призвести до мiкромеркурiалiзму. Це неврастенiчний синдром з ознаками вегетативноСЧ дисфункцiСЧ, порушенням нервово-психiчноСЧ сфери, частий тремор пальцiв, кровоточивiсть ясен, гiнгiвiти, ртутна кайма на яснах (за типом свинцевоСЧ кайми). Ртуть маСФ також ембрiотоксичну дiю (збiльшення частоти викиднiв, мастопатiй). У осiб, що потерпають вiд меркурiалiзму, пiдвищений ризик атеросклеротичних проявiв (коронарнi порушення, мiокардiодистрофiя, гiпертензiя). Надiйною дiагностичною ознакою iнтоксикацiСЧ ртуттю СФ виявлення вмiсту цього елемента у кровi та сечi. Однак можливе так зване носiйство ртутi, коли пiдвищений вмiст даного елемента у бiосубстратах не супроводжуСФться чiткими клiнiчними ознаками iнтоксикацiСЧ.Такi особи з потенцiйно високим ризиком потребують ретельного динамiчного медичного спостереження.
Хвороба Мiнiмата захворювання, що спостерiгалося з 1953 по1966 рiк у населення, що мешкало на березi затоки Мiнiмата Бей. Пов`язано з потраплянням до затоки стiчноСЧ води з виробництва ацетальдегiду та вiнiхлориду, що мiстили ртуть.
Хвороба Мiнiмата була вперше офiцiйно зареСФстрована у 1956 р. у людей, що проживали бiля затоки Мiнiмата у пiвденно-захiднiй частинi ЯпонiСЧ. У 1959 р. був доведений зв`язок захворювання з вживанням риби, забрудненоСЧ ртуттю. Ртуть потрапляла до морськоСЧ затоки iз стiчними водами заводу з виробництва ацетальдегiду та полiвiнiлхлориду. У морськiй водi та водних органiзмах неорганiчна ртуть у результатi метилювання переходила у метилртуть.
Вмiст хлориду метилртутi у рибi, що була виловлена у забрудненiй морськiй зонi, сягав 50 ч/млн, у креветках 85 ч/млн. У результатi вживання морських продуктiв у загальному постраждало 17 тис. чоловiк, у 121 потерпiлого спостерiгалося гостре тяжке отруСФння, 46 осiб померло. Всього з 1956 року вiд отруСФння померли 1022 людини, а 752 до цього часу страждають вiд його наслiдкiв. У собак, котiв, свиней, пацюкiв (пацючий сказ) та птахiв, що селилися поблизу затоки, проявлятися класичнi клiнiчнi симптоми отруСФння, багато тварин загинуло.
Захворювання починалося з появи вiдчуття онiмiння у кiнцiвках та дiлянцi рота, розвитку сенсорних розладiв, утруднення рухiв рук (найбiльш чiтко проявляСФться при письмi, спробi взяти якi-небудь речi тощо). Крiм того, у потерпiлих вiдзначалися порушення координацiСЧ рухiв, слабiсть та тремор, уповiльнення та неяснiсть мови, атаксична хода, погiршення слуху та зору. Цi симптоми поступово посилювалися, потiм до них додавався загальний паралiч, утруднення ковтання, конвульсiСЧ. При тяжкому отруСФннi наставала смерть. У результатi трансплацентарного переходу метилртуть проникаСФ у органiзм плода та викликаСФ атрофiю клiтин головного мозку та мозочка. Уроджена хвороба Мiнiмата за клiнiчною картиною схожа на дитячий церебральний паралiч.
Епiдемiологiчнi ознаки екологiчноСЧ обумовленостi хвороби Мiнiмата:
- майже всi постраждалi проживали в однiй i тiй самiй областi поблизу затоки Мiнiмата;
- захворювання найбiльш часто траплялося у рибалок та членiв СЧх родин;
- захворювання спостерiгалося у людей усiх вiкових груп, крiм новонароджених;
- частота захворювання була однакова у хлопчикiв та дiвчаток, однак серед дорослих захворювання частiше спостерiгалося у чоловiкiв;
- часовий iнтервал мiж виникненням захворювання членiв однiСФСЧ родини суттСФво вiдрiзнявся i мiг складати вiд кiлькох днiв до кiлькох рокiв;
- смертнiсть була високою;
- захворювання, що спостерiгалося, не було пов`язане з сiльськогосподарськими продуктами та водою;
- всi постраждалi вживали в СЧжу морськi продукти (риба, молюски), що добувалися у затоцi Мiнiмата;
- у перiод спалахiв захворювання подiбнi ознаки отруСФння спостерi