Засоби творення гумору та сатири у творах Остапа Вишні
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
План
Вступ
Розділ 1. Гумор і сатира яскраво виражене явище в українській літературі кінця ХІХ ст. початку ХХ ст.
1.1 Гумор як постійно діюча форма вияву комічного
1.2 Сатира як одверто соціальний жанр у літературі
Розділ 2. Засоби творення гумору та сатири у творах Остапа Вишні
2.1 Жанрова своєрідність творів Остапа Вишні
2.2 Засоби творення комічного у творах Зенітка та Чухраїнці
2.3 Гумор та сатира у Мисливських усмішках Остапа Вишні
Висновки
Література
Вступ
Остап Вишня - один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури. Всенародне визнання і тривала популярність творчості цього письменника зумовлюється його рідкісним талантом, глибоким, тонким знанням народного життя, і, головне, знанням природи і законів гумору. Письменник весь час перебував у роботі, творчих пошуках, у служінні своєму народові. Протягом усієї творчої діяльності він продовжував і розвивав традиції російської і української сатиричної класики, традиції таких визнаний майстрів, як Котляревський, Гоголь, Шевченко, Чехов, Лесь Мартович, традиції народного гумору. Щоб сатира була справді сатирою і досягала своєї мети, тобто служила добру й істині, заповідав Салтиков-Щедрін, треба, по-перше, щоб вона давала відчути читачеві той ідеал, яким керується у своїй творчості сатирик, і, по-друге, щоб вона цілком ясно усвідомлювала той предмет, проти якого спрямовано її жало. Ідеалом, яким керувався Остап Вишня, були інтереси українського народу, який на той час будував нове соціалістичне суспільство, а предметом, проти якого сатирик гострив своє перо, спрямовував нищівну силу свого сміху, були пережитки старого в свідомості людей і вороги - зарубіжні і доморослі. У глибинному розумінні цього ідеалу, в умінні дати добре відчути ідеал читачеві, у художній майстерності й щирому бажанні боротися за торжество цього ідеалу і полягає велика життєстверджуюча сила творчості Остапа Вишні.
Павло Михайлович був письменником багатогранним, дуже широкого діапазону. В його великому літературному доробку представлено різноманітні жанри малої прози. Ми зустрічаємо тут гострі політичні памфлети і комедійні пєси, фейлетони - різновид сатиричного, викривального жанру на актуальні теми, оповідання для дітей. Також Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, назвавши його усмішкою.
Актуальність теми. Сьогодні багато хто захоплюється творчістю Остапа Вишні. Адже, всі його твори надзвичайно цікаві, веселі, повчальні. Їх проймають тонкий гумор і любов до людей. Тому важливо дослідити жанрову своєрідність творчості письменника, засоби вираження комічного у його творах. Спроба зясувати ці питання розширить кругозір читача про творчість видатного гумориста, дасть змогу порівняти його манеру письма із особливостями творення комічного іншими представниками.
Обєктом дослідження є малі прозові гумористичні твори Остапа Вишні.
Предмет дослідження засоби творення гумору та сатири у творах Остапа Вишні.
Мета дослідження дослідити жанрову своєрідність творів Остапа Вишні, визначити засоби і прийоми творення комічного до яких вдається автор.
Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
- розглянути історію виникнення та розвитку гумористично-сатиричних жанрів;
- виявити засоби творення гумору та сатири, які використав Остап Вишня;
- дослідити жанрову своєрідність творчості митця;
- проаналізувати засоби творення комічного у творах видатного гумориста.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його матеріал може бути використаний при вивченні творчості Остапа Вишні на уроках української літератури у школі, у курсі історії української літератури як навчального предмету філологічних факультетів.
Розділ 1. Гумор і сатира яскраво виражене явище в українській літературі к. ХІХ ст. поч. ХХ ст.
Було б марною справою прагнути чіткого окреслення межі в літературі між XIX і XX ст.- література становить єдиний творчий організм, тематика, художні концепції, проблеми, порушувані й осмислювані митцями в минулому столітті, знаходять своє природне продовження на порозі віку XX ст. і в подальшому, в нові десятиліття.
Разом з тим час накладає свої ознаки на розвиток письменства, - зокрема й час революційного передгроззя, загострення соціальних конфліктів у суспільстві, рішучого виявлення громадянських позицій особистості, - спричинює зяву нових вимірів і критеріїв у художній творчості.
Певна річ, на ці зміни чутливо реагує і такий одверто соціальний жанр, як сатира та гумор. Спираючись на плідні традиції українського мистецтва сміху XIX ст. (досить назвати лише імена І. Котляревського, Г. Квітки-Основяненка, Є. Гребінки, Л. Боровиковського, Т. Шевченка, С. Руданського, І. Франка та інші), сатира поринає у вир суспільно-політичних подій і пристрастей, повязаних із боротьбою демократичних сил суспільства проти соціального упослідження людини, приниження її національних інтересів, національної гідності. Гумористика не лише художньо відтворює чи інтерпретує події, соціальні конфлікти - вона стає голосом протесту проти зневаження прав українства і закликом до боротьби.
Спалах громадсько-політичної активності в українському суспільстві на початку XX ст. (тоді ж у Києві було засновано р?/p>