Засоби творення гумору та сатири у творах Остапа Вишні
Курсовой проект - Литература
Другие курсовые по предмету Литература
ід супротивного.
Своїм вигадливим, іскрометним сміхом Остап Вишня позначав i допомагав викорінювати недоліки, влучно пiдміченi в нашому народному господарстві. Але разом з тим його правдиве викривальне слово стосувалось вад i негативних явищ, які так просто не відходили в минуле i з якими нам доводиться мати справу і сьогодні. Маємо добрий показник дієвості справді талановитої, суспільствознавчої сатири.
У неповторних за своїми комічними ситуаціями гуморесках Зоре моя вечiрняя… та У ніч під Новий рік Остап Вишня, використовуючи прийоми гіперболізації та загострення ситуацій, змальовує начеб незвичайну картину: Якось так сталося, що того часу Зорі (назва колгоспу) дуже поталанило на уповноважених.
Щоб недовго писати, скажемо, що приїхало туди щось iз пятнадцять солідних уповноважених. Приїхали ще один агент страховки, другий - перестраховки i т. д.[14, 48].
Тон розповіді - знущально - іронічний, переконливість розповіді - безсумнівна.
Щоб остаточно скомпрометувати таку практику допомоги колгоспам з боку вищих керівних інстанцій, автор показує, як тi уповноважені мучаться від неробства - читають по памяті уривки з художнього письменства, потім зорганiзовують хор районних уповноважених i на обласній олiмпiадi завойовують перше місце. Викривально - парадоксальна ситуація.
Сатирик вимогливо й прискіпливо працював над художньою формою, над прийомами i засобами сміху, розробляв форму монологічної i діалогічної гуморески одного випадку і широких, осяжних картин, твору узагальненого характеру. Остап Вишня вільно, художньо тонко та делікатно змальовував документальне, тобто дiйснi факти в контексті домислу, дотепної вигадки. Конкретний факт часом проходив у нього на рiвнi повідомлення про тi чи тi неподобства в господарюванні, ставав поштовхом до реалізації художнього сюжету, художньої дії, майстерно вигаданої, ймовірно можливої.
Твір Про колективізацію... побудований за принципом доказу від супротивного. В ньому письменник рішуче розвінчував ворожу куркульську агітацію, що гуртове-чортове, що гуртом і батька добре бити, що в гурті і каїна їсться. Гуморист зривав маску з тих, що зводили наклеп на саму ідею кооперування села. Це були явні і замасковані вороги, які в той час злісно промовляли, підбурюючи людей.
Комуна, артіль, товариство...
Одне слово, громада...
У одного кінь, у другого коза, в третього гусак, у четвертого порося...
Знесли все до Купи, запрягли в плуги й ори...
Коня з козою в дишло, гусака з поросям наперед і - Но!
Впорали, заволочили, посіяли, покосили, намолотили, намололи. - їж[14, 59].
Були в той час такі людці. Вони пускали плітки, залізали в душі та серця людей, викликали підозри і сумніви. Але були й інші. Були такі, що хотіли приспати радянський народ, галасуючи: Організувати артіль дуже легко....
Письменник правильно розумів справу кооперування села. Це була тяжка, але вкрай необхідна робота. І гуморист наголошував на цьому. Він не розхолоджував, а виховував і мобілізував людей, кликав їх у колектив. І знову ж таки письменник вдавався до оригінального прийому - доказу від супротивного.
Найповніше цей характер гуморески, її цільова установка, своєрідність художнього прийому розкриваються в тій частині твору, де говориться про певні, досвідом підтверджені правила господарювання.
В чому ж вони за текстом твору полягають? А ось у чому:
1. В товаристві (йдеться про товариство обробітку землі - ТОЗ) краще мати десять бугаїв і одну корову, ніж 10 корів і одного бугая...
2.Мати 10 жеребців і одну кобилу...
3.Мати декілька кнурів і одну свиноматку і т. д;
Чи міг так думати, чи міг такі поради давати автор твору? Звичайно, ні. Це своєрідний художній прийом яким письменник привертав увагу своїх читачів - селян, членів перших колективних господарств, змушував думати і робити вірні висновки.
Дальшу розробку художнього прийому - доказу від супротивного знаходимо в гуморесці Весняна кампанія.
Твір відкривається такими рядками:
Сіють пшеницю, а родить жебрій,
Сіють ячмінь, а родить вівсюг -
Сіють просо, а родить свиріпа... [14, 35].
В чому ж причина? В безгосподарності. У тому, що Селяни не слухають порад агронома, не обробляють Вчасно землю, не використовують механізацію. Все це можна було б сказати прямо і коротко. Але тоді не було б художнього твору, який виховує. Тоді був би трактат на зразок порад агронома - героя вищезгаданої гуморески. Письменник не міг піти таким шляхом. Він минулі дії своїх героїв переносить у майбутнє, вчить їх на досвіді їхнього ж життя і господарювання, як не треба робити.
Письменник щедрий на гротеск і приховану іронію та їдкий саркастичний сміх. Гуморист влучно використовує народні дотепи, прислівя, крилаті слова, вдається до діалектизмів, фонетичної зміни російських слів, професіональної термінології, архаїзмів, іншомовних слів, творить свої слова і особливо викривальні прозивні імена.
Це яскраво простежується у творах Сімейне право: стрибати в гречку; Ярмарок: Немка сіра, вимя торбинкою і вкізяках, Ребйонок бузівок чорненький, кругленький, з отакенькими ріжками…, Токмо міньба так на так…, Ревун це кінь з хворобою легенів, чи що…, Примочка то така в коней хвороба ( нервова, чи що), Нема сурйозного купця, лошаді, культурний баришник; Риба плаває по дну: хватка ?/p>