Засади судочинства та судова система
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Засади судочинства та судова система
План
Вступ
1. Загальна характеристика та змiст основних засад судочинства УкраСЧни
1.1 Засада законностi
1.2 Здiйснення правосуддя виключно судом
1.3 Незалежнiсть суддiв
1.4 Державна мова судочинства
1.5 Гласнiсть судового процесу та його повне фiксування технiчними засобами
1.6 Колегiальнiсть та одноособовiсть розгляду справ
1.7 Рiвнiсть усiх учасникiв судового процесу перед законом i судом
1.8 Забезпечення доведеностi вини
1.9 Змагальнiсть сторiн
1.10 Забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшень суду
1.11 Обов`язковiсть рiшень суду
1.12 Участь народу у здiйсненнi правосуддя
1.13 Пiдтримання державного обвинувачення в судi прокурором
1.14 Забезпечення обвинуваченому право на захист
2. Поняття судовоСЧ системи УкраСЧни, СЧСЧ основнi ознаки
Висновок
Вступ
Судочинство встановлений законом або звичаСФм порядок i форма вчинення суд. дiй у межах завдань судiв у здiйсненнi правосуддя.
За княжоСЧ держави процес, цивiльний i карний, вже дiйшов форм прилюдного Cудочинства(С.). i вiдбувався в упорядкованiй суд. системi. У С. як цивiльному, так i карному процес починався на домагання покривдженого, а в справах про важкi злочини появляСФться згодом офiц. обвинувачення. Поч. процесу базувався iнколи на договорi зацiкавлених сторiн про вiддачу справи до суду. У карних справах часом процесовi передувало слiдство свод i гонення слiдом. Суд був усний i прилюдний при участi громади (луччих людей). Пiсля доказового справування суддя (кн. або його урядовець, суднi люди в гром. судi i т. д.) ухвалював вирок. Карнi вироки виконував звич. кн. або його урядовцi.
За лит.-поль. доби, як i за попередньоСЧ, дiяло тiльки матерiальне право, яке не розрiзняло процесуального права. Процесом, як ранiше, диспонували сторони, хоч роля у ньому СУДУ посилилась. Процес звався поступком правним: йому звич., особливо у карних справах, передувало слiдство, на пiдставi якого суд видавав позов. Розправа звалася розсудком i мала на метi доводження справедливости. Процес був явний i усний, тiльки вирок, званий декретом, вирiшував суд на закритому засiданнi. Вирок можна було оскаржити або апелювати. РЖснувало особливе карне С., зване скрутинiСФю, яке було подiбне до зах.-евр. iнквiзицiйного процесу, хоч у лагiднiшiй формi. Скрутатори допитували свiдкiв на мiii злочину в неприсутностi обвинуваченого, а запис такого слiдства був пiдставою для вироку як СФдиний доказ. У Галичинi С. спершу зберiгало традицiйнi форми, але згодом, зокрема по реформi 1434, було замiнене поль.
За Гетьманщини процес став бiльше формальним, гол. пiд рос. впливом i в наслiдок реформ 18 ст. ПоСФднання суд. i адмiнiстративноСЧ влади в руках коз. старшини, як i велике ч. апеляцiйних iнстанцiй, мало неТСативний вплив на С. Процес починався скаргою позовника. Позваний вносив одвiд (або отпор), iзвиненiя i збивання позову. Пiсля доказовоСЧ процедури перед явним судом, суд на закритому засiданнi ухвалював вирок. Апеляцiйний суд розглядав справу на пiдставi актiв. На Запорiжжi процесовi форми були вiльнiшi, але виразно панував принцип прилюдности. РЖнколи самi козаки брали участь у виконаннi вироку.
Пiд РосiСФю ще деякий час дiяли процесовi норми Лит. Статуту, але незабаром (Указ О форме суда - 1723) на укр. землях уведено рос. карний процес, типовий iнквiзицiйний процес з функцiСФю дослiджування, обвинувачення i судження в одних руках. Закон 1832 не змiнив цього процесу по сутi, хоч вже 1801 скасовано формально (але не фактично) тортури як процесовий доказовий засiб. Щойно Устав уголовного судопроизводства (1864) скасував iнквiзицiйну форму, увiв гласнiсть i уснiсть i взагалi вiддзеркалював частково лiберальнi течiСЧ Зах. РДвропи (напр., суди присяжних), але закон 1887 увiв знову обмеження (скасував суди присяжних, гласнiсть тощо). Також цивiльний процес був змiнений новим кодексом 1864, який ТСрунтувався на зразках франц. кодексу з засадами диспозицiйности, усности, гласности i вiльноСЧ оцiнки доказового матерiалу; матерiальне право було вже цiлком вiдокремлене вiд процесового (формального).
Пiд АвстрiСФю на укр. землях процесуальне право розвивалося пiд зах.-евр. впливом. Модерний кодекс цивiльного права запроваджено 1895; вiн базувався на засадах усности, гласности i права апеляцiСЧ до двох iнстанцiй та ревiзiСЧ Найвищого Суду у Вiднi. Кодекс карного процесу 1873 вiдокремлював функцiСЧ обвинувачення i судження; суд був усний, безпосереднiй i гласний та спрямований до виявлення матерiальноСЧ правди.
Перiод укр. державности 1917 20 не принiс практично нiяких нововведень у дiлянцi С.; дiяли далi закони кол. РосiСЧ та АвстрiСЧ з конечними змiнами.
На укр. землях пiд Польщею дiяли спершу, закони попереднiх режимiв. Тiльки 1928 унiфiковано поль. карний процес iз збереженням засад гласности, усности i матерiальноСЧ правди як пiдстави вироку та суворого розрiзнення мiж обвинуваченням, що було в руках прокурора, i судженням у руках суду як незалежного органу. Кодекс цивiльного процесу видано 1930 на засадах, якi не вiдрiзнялися вiд попереднiх законiв, що дiяли на територiСЧ Польщi.
На укр. землях у складi СРСР. Декрет про суд ч. 1, схвалений Радою Народився Комiсарiв РРФСР 24. 11. 1917, скасував С. царськоСЧ РосiСЧ i почав творити нову, сов. систему. На де