Запалення як патологiчний процес
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
льтрацiя), що визначаСФться як флегмона. В iнших випадках гнiйне запалення обмежене окремою дiлянкою, в якiй кiлькiсть лейкоцитiв зростаСФ за рахунок емiграцiСЧ СЧх з просвiту судин, виникаСФ некрозi розчинення тканинних елементiв пiд впливом ферментiв та мiкроорганiзмiв; поступово зона запалення перетворюСФться на порожнину, заповнену гноСФм (абiес). Накопичення гнiйного ексудату в порожнинах або порожнистих органах називаСФться емпiСФмою (емпiСФма червоподiбного вiдростка, емпiСФма плеври).
При накопиченнi гною в абiесi або порожнинi може утворюватися канал, через який виходить гнiй (випорожнення абiесу, емпiСФми). При хронiчному перебiгу гнiйного запалення такии канал вистеляСФться грануляцiйною тканиною i перетворюСФться в постiйну норицю, через яку гнiйний ексудат вiдтiкаСФ або назовнi, або в сусiднi порожнини. Нерiдко для лiквiдацiСЧ норицi необхiдне оперативне втручання.
Гнiйне запалення може мати гострий, пiдгострий i хронiчний перебiг. Воно викликаСФться гноСФрiдними мiкроорганiзмами: рiзними коками, синьогнiйною, кишковою паличками, деякими рикетсiями. Разом з тим, можливий розвиток асептичного гнiйного запалення без участi мiкроорганiзмiв, наприклад, при введеннi в тканини деяких речовин (скипидару).
Значення гнiйного запалення для органiзму визначаСФться його локалiзацiСФю, поширенням i ускладненнями. Якщо абiес розмiщений у тканинi головного мозку або серця, то це надзвичайно небезпечно для життя. У випадку прориву гною в кровяне русло i поширення мiкробiв по органiзму при певних змiнах його реактивностi можливий розвиток сепсису. Разом з тим, своСФчасно розпочате лiкування, в тому числi хiрургiчне, прискорюСФ вилiкування хворого.
Катаральним називають запалення, при якому ексудат, що виходить на поверхню слизових оболонок, стiкаСФ з них, до його складу примiшуСФться слиз, що СФ продуктом дiяльностi слизових залоз. Слиз надаСФ ексудату вязкостi, у ньому мiстяться лейкоцити, десквамований епiтелiй. Слизова оболонка при цьому потовщена, набрякла.
Катаральне запалення буваСФ: серозне, слизове, гнiйне.
Воно може мати також хронiчний перебiг (гiпертрофiчний та атрофiчний катари).
Геморагiчне запалення розвиваСФться в разi наявностi в ексудатi значноСЧ кiлькостi еритроцитiв i СФ характерним для сибiрки. чуми, грипу тощо.
Гнильне, або iхорозне, запалення СФ наслiдком проникнення гнильноСЧ мiкрофлори у вогнище гнiйного запалення, що призводить до некрозу тканин. Як правило, таке запалення спостерiгаСФться в ослаблених хворих з поширеними, незагоСФними ранами або хронiчними абiесами. Морфологiчно воно характеризуСФться прогресуючим некрозом тканин без тенденцiСЧ до вiдмежування. Некротизованi тканини мають неприСФмний запах, при ньому зростаСФ iнтоксикацiя органiзму, i процес часто закiнчуСФться смертю хворих.
Часто гострi ексудативнi запалення мають змiшаний характер (наприклад, гнiйно-фiбринозне).
Продуктивне (пролiферативне) запалення характеризуСФться розмноженням клiтинних та тканинних елементiв, якi викликають розвиток вогнищевих та дифузних клiтинних iнфiльтратiв. Ексудату утворюСФться дуже мало.
Розрiзняють такi види продуктивного запалення:
iнтерстицiальне;
грануломатозне;
гiперпластичнi розростання запальноСЧ природи.
При iнтерстицiальному запаленнi клiтинний iнфiльтрат мiститься в iнтерстицiСЧ внутрiшнiх органiв. Тривалий процес призводить до розвитку склерозу, в основi якого лежить розростання сполучноСЧ тканини з ознаками атрофiСЧ паренхiми органiв (цироз печiнки, кардiосклероз).
В основi грануломатозного запалення лежить формування вузлика (гранульоми) в тканинах як прояв пролiферацiСЧ та трансформацiСЧ клiтин.
тiше це специфiчнi гранульоми iнфекцiйного походження, що характернi для туберкульозу, сифiлiсу, прокази (лепри), риносклероми та сапу.При туберкульозному запаленнi спочатку спостерiгають альтерацiю, тобто пошкодження тканини у виглядi казеозного некрозу. У подальшому виникаСФ ексудативна реакцiя (вихiд iз судин рiдини, лейкоцитiв, лiмфоцитiв), а потiм уже розмноження клiтинних елементiв у зонi запалення з формуванням вузлика, або туберкули.
При сифiлiтичному запаленнi збудником захворювання СФ блiда спiрохета, що проникаСФ в органiзм найчастiше статевим шляхом. У його розвитку розрiзняють: первинний, вторинний та третинний перiоди. У первинному перiодi змiни виникають у мiii проникнення блiдоСЧ трепонеми; для вторинного перебiгу характерне поширення (рання генералiзацiя) iнфекцiСЧ з переважанням ексудативних реакцiй; у третинному перiодi (пiзньоСЧ генералiзацiСЧ) маСФ мiiе поява iзольованих, переважно продуктивного типу, вогнищевих змiн з утворенням специфичноСЧ гранульоми (гуми). Гуми уродженого характеру невеликi за розмiрами, мають вигляд сiрих крапок або вузлiкiв (мiлiарнi гуми); при набутому сифiлiсi у дорослих частiше зустрiчаються солiтарнi гуми у виглядi вузлiв до 3 см i бiльше. Характерним для гуми СФ раннiй розвиток склерозу з утворенням грубого зiрчастого рубця.
Крiм гуми, в третинному перiодi сифiлiсу у великих судинах i у внутрiшнiх органах виникають дифузнi продуктивно-некротичнi процеси, або так званi гумознi iнфiльтрати. У печiнцi, пiдшлунковiй залозi, надниркових залозах, легенях наслiдком СЧх СФ розвиток склерозу або цирозу.
При риносклеромi запальний процес найчастiше розпочинаСФться у мiii переходу слизовоi оболонки носа в шкiру i поширюСФтьс?/p>