Загальнi реакцiСЧ органiзму на ушкодження
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Мiнiстерство освiти та науки УкраСЧни
Вищий навчальний заклад тАЬВiдкритий мiжнародний унiверситет
розвитку людини тАЬУкраСЧнатАЭ
Горлiвський регiональний iнститут
Реферат
з диiиплiни: Патологiя
На тему:
ЗАГАЛЬНРЖ РЕАКЦРЖРЗ ОРГАНРЖ3МУ НА УШКОДЖЕННЯ
студента 1-го курсу денноСЧ форми навчання
напряму пiдготовки 0102 фiзичне виховання i спорт
спецiальностi 6.010200 фiзична реабiлiтацiя
Рабченюк Олега Анатолiйовича
2009
Змiст
Вступ
1. Стрес
2. Шок
3. Колапс
4. Кома, СЧСЧ види
Вступ
У життi людини нерiдко виникають ситуацiСЧ, коли на СЧСЧ органiзм дiють дуже сильнi патогеннi фактори, що викликають поширенi змiни бiльшостi чи навiть всiх фiзiологiчних систем або органiв. Такi змнiи можуть закiнчитися смертю людини. Тому при виникненнi подiбних ситуацiй в органiзмi розвиваються рiзноманiтнi загальнi реакцiСЧ, якi найчастiше проявляються у формi стресу, шоку i коми.
1. Стрес
Одним iз досягнень сучасноСЧ медицини СФ розкриття важливоСЧ ролi ендокринних залоз, зокрема системи гiпоталамус - гiпофiз - наднирковi залози, в адаптацiСЧ органiзму до дiСЧ патогенних факторiв. Широко вiдома теорiя канадського вченого Ганса Селье про стрес.
Термiном "стрес" (вiд англ. stress - напруження) позначають неспецифiчну реакцiю органiзму, що виникаСФ пiд впливом будь-яких сильних подразникiв (стресорiв) i супроводжуСФться перебудовою захисних сил органiзму. Селье звернув увагу на те, що, незважаючи на розмаСЧття стресорiв (травма, iнфекцiя, переохолодження, iнтоксикацiя, наркоз, мязове навантаження, сильнi емоцiСЧ тощо), всi вони зумовлюють однотипнi змiни у вилочковiй, надниркових залозах, у лiмфатичних вузлах, складi кровi та обмiну речовин. У дослiдах на щурах вiн спостерiгав типову трiаду: гiпертрофiю кiрковоСЧ речовини надниркових залоз, iнволюцiю вилочково-лiмфатичного апарату i геморагiчнi виразки на слизовiй оболонцi шлунка та дванадцятипалоСЧ кишки.
Стрес проявляСФться у виглядi запального адаптацiйного синдрому, який проходить три послiдовнi стадiСЧ: реакцiю тривоги, стадiю резистентностi та стадiю виснаження. Реакцiя тривоги означаСФ негайну мобiлiззцiю захисних сил орга-нiзму. Вона складаСФться з фази шоку i протишоку. У фазi шоку спостерiгаСФться гiпотонiя мязiв i артерiалъна гiпотензiя, гiпотермiя, гiпоглiкемiя, згущення кровi. Змiни в органiзмi свiдчать про переважання процесiв катаболiзму. Фаза протишоку характеризуСФться змiнами у зворотному напрямку (пiдвищення артерiального тиску, мязового тонусу, вмiсту глюкози в кровi), що зумовлюють розвиток наступноСЧ стадiСЧ - резистентностi. Основною патогенетичною ланкою фази протишоку СФ стiйке пiдвищення секрецiСЧ кортикотропiну i кортикостероСЧдiв.
У стадiСЧ резистентностi кiркова речовнна надниркових залоз гiпертрофуСФться i секретуСФ значну кiлькiсть гормонiв, активуються анаболiчнi процеси.
У разi тривалоСЧ дiСЧ ушкоджувального агента адаптацiя порушуСФться. Рiзке зниження функцiональних резервiв та атрофiя кiрковоСЧ речовини надниркових залоз, зниження артерiального тиску, розпад бужових речовин характеризують перехiд стадiСЧ резистентностi в стадiю виснаження.
Наслiдки стресу залежать вiд сили и тривалостi дiСЧ стресора та потенцiйних можливостей захисних сил органiзму.
Бiологiчне значення адаптацiйного синдрому полягаСФ не лише в тому, що у другiй, найбiльш тривалiй стадiСЧ, пiдвищуСФться опiрнiсть органiзму щодо фактора, який спричинив стан стресу, але й у тому, що не дуже сильний i тривалий стрес здатний створити чи пiдвищити неспецифiчну резистентнiсть органiзму до iнших несприятливих факторiв. Наприклад, кровопусканням (стресор) можна послабити запалення, зумовлене внутрiшньошкiрним введенням формалiну.
Кортикотропiн i кортикостероСЧди вiдiграють провiдну роль у формуваннi неспецифiчноСЧ резистентностi, тому СЧх називають адаптивними гормонами. Систематичний вплив на органiзм слабких i помiрних подразникiв (наприклад, холодний душ, фiзичнi вправи) пiдтримуСФ готовнiсть ендокринноСЧ системи до адаптивних реакцiй.
2. Шок
Шок (вiд англ. shock - удар, струс) - це типовий патологiчний процес, що маСФ фазовий перебiг ( виникаСФ внаслiдок розладу нейрогуморальноСЧ регуляцiСЧ. Його розвиток зумовлений впливом екстремальних чинникiв i рiзким зменшенням кровопостачання тканин. Загальними ознаками шоку СФ гостра прогресуюча недостатнiсть мiкроциркуляцiСЧ, що призводить до розвитку гiпоксiСЧ, розладiв метаболiзму i, врештi, до морфологiчних змiн. Критичне зменшення капiлярного кровотоку в уражених органах створюСФ небезпеку для життя.
У середнi вiки термiном "шок" користувалися для визначення стану оглушення, в який впадали лицарi, зiткнувшись у турнiрах. Як медична назва патологiчного процесу i дiагноз цей термiн запроваджений французьким вiйськовим хiрургом Ландраном, який у 1741 р. в Амстердамi видав трактат на цю тему.
Вiдповiдно до сучасних уявлень про основнi етiологiчнi фактори i механiзми розвитку видiляють гiповолемiчний, геморагiчний, травматичний (i, зокрема, опiковий), дегiдратацiйний, анафiлактичний та iншi (всього понад 100 найменувань) види шоку.
1.Первинний гiповолемiчиий шок. Виникнення гiповолемiчного шоку повязане iз зовнiшньою чи внутрiшньою втратою кровi (травма, у тому числi i пiсляоперацiйна, пошкоджен?/p>