РДднiсть рiзноманiтного. Загальний зв'язок
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
кта у всiй сукупностi, у всiй його своСФрiдностi. Мир у цiлому СФ СФднiсть рiзноманiтного, i будь-який обСФкт (як конкретне) - це СФднiсть рiзноманiття.
Вiдносини СФдностi, як i вiдносини розходжень, - самi найпоширенiшi. Поняття СФднiсть означаСФ насамперед спiльнiсть, безперервнiсть, системнiсть. Воно вiдбиваСФ наявнiсть взаСФмозумовленостi, цiлiсностi. Це система взаСФмодiй, внутрiшньо стiйка у своСЧх змiнах. Однак СФднiсть аж нiяк не виключаСФ розходжень. Поняття рiзноманiття означаСФ не тiльки особливостi просторових i тимчасових характеристик обСФктiв, але й служить вираженням конкретностi наявного буття цих обСФктiв. Рiзноманiття випереджаСФ нескiнченне, воно СФ складнiсть, рiзнорiднiсть.. Найбiльш глибока СФднiсть - це СФднiсть сутностей, що формуСФться на базi системного рiзноманiття.
Принцип СФдностi рiзноманiтного як би поСФднуСФ iншi дiалектичнi принципи, що обумовлюСФ його винятково важливе методологiчне значення. РЖз цього принципу виходять при дослiдженнi, у першу чергу системному, рiзноманiтних природних процесiв (звязок мiкро - , макро - , i мегамира). Його враховуСФ людина при вивченнi власного буття (наприклад, обСФктивноСЧ необхiдностi багатоукладноСЧ економiки суспiльства, рiзноманiття форм власностi); суспiльноСЧ свiдомостi (плюралiзму думок, розмаСЧтостi iдей, поглядiв, концепцiй). Не менш важливий цей принцип при аналiзi мислення й пiзнання.
Оскiльки будь-який пiзнавальний процес здiйснюСФться через переривання безперервного, вiн повязаний з розмежуванням (рiзноякiснiсть) або ототожненням обСФктiв i СЧхнiм найменуванням. Розмовна мова, використовуючи тi або iншi поняття, класифiкуСФ явища, обСФкти або СЧхнi властивостi. Вiн закрiплюСФ це розмежування або ототожнення в назвах. У цьому планi будь-яке поняття СФ СФднiсть рiзноманiтного, оскiльки фiксуСФ те загальне, що властиве класу обСФктiв.
Емпiричнi закони виражають iнварiантнiсть певних вiдносин у сферi дiйсностi. Зрозумiло, це база пiзнання, але не iснуСФ однозначних залежностей мiж емпiричним i теоретичним у пiзнаннi. Науковi теорiСЧ, що формуються в мисленнi дослiдникiв, не виявляються простою логiчною трансформацiСФю експериментальних результатiв. Це продукт бiльше складноСЧ дiяльностi людського розуму, i певну роль у нiй граСФ попереднСФ припущення ( принцип-припущення), тобто порiвняння, вiдбiр i координацiя вихiдних даних.
Вiдзначимо й роль категорiального синтезу теоретичного знання. РЖ. Кант уперше осмислюСФ й розробляСФ основнi положення й стратегiю категорiального синтезу, коли на базi категорiального апарата фiлософiСЧ йде обСФднання всього рiзноманiття почуттСФвих даних, одержуваних дослiдником вiд явищ i обСФктiв дiйсного миру. Будучи й натуралiстом, i фiлософом, РЖ. Кант, iмовiрно, краще iнших бачив конструктивну роль фiлософських категорiй i в становленнi теоретичних концепцiй, i в синтезi нового знання. Однак конкретнi механiзми здiйснення категорiями дiалектики творчоСЧ функцiСЧ в пiзнаннi дотепер залишилися недостатньо розробленими.
У кожний перiод часу в складному й гетерогенному по своСЧй сутi людському мисленнi спiвiснують великi поля вироблюваних суспiльством понять i конкретнi сiтки найбiльше широко застосовуваних термiнiв i понять. Стiйкiсть понятiйним сiткам i СФднiсть кожному реальному стилю мислення, якщо такий формуСФться й здобуваСФ певний конкретно-iсторичний характер, надаСФ домiнуючий, вiдносно твердий каркас фiлософських категорiй. Будь-який категорiальний каркас виражаСФ певну специфiку субСФктивного образа невичерпного, що вiчно змiнюСФться миру. Принцип СФдностi рiзноманiтного дiСФ як запропалий регулятив становлення категорiальних структур. Вiн припускаСФ спiвiснування рiзних категорiальних каркасiв навiть в одному понятiйному полi, спiвiснування навiть альтернативних моделей цiлiсних понятiйних систем. Таким чином, немаСФ нiчого протиприродного в можливостi спiвiснування рiзних концепцiй самоСЧ дiалектики. Бiльше того, варто пiдкреслити, що варiативнiсть дiалектичних поглядiв необхiдна для бiльше продуктивного розвитку, наприклад, природничо-наукового знання, оскiльки забезпечуСФ бiльшу волю дослiдницького мислення. РЖ тут нiяк не можна минути фiлософiю Гегеля.
Вiдношення до гегелiвськоСЧ фiлософiСЧ мiнялося неодноразово, i кожне поколiння знаходило в його роботах щось важливе для себе. Звернемося безпосередньо до "Науки логiки". Говорячи про СФднiсть "одного" i "багато чого", Гегель вiдзначаСФ: "ДревнСФ виречення говорить, що одне СФ багато чого й, особливо, що багато чого СФ одне" ". На його думку, "вiдштовхування переходить у притягання, багато хто "однi" - у СФдине "одне". Одне - це iнобуття того, що ми називаСФмо багато чого. "Одне" визначене як вийшло за своСЧ межi i як СФднiсть..."Одне - це СФднiсть рiзноманiтного, це система, що може "само розщеплюватися" на елементи".
Принцип СФдностi рiзноманiтного - це вихiдний принцип дiалектики. Вiн у найбiльш загальнiй формi виражаСФ складнiсть i варiативнiсть навколишньоСЧ нас реальностi, СФ основою й головним керiвництвом до СЧСЧ наукового аналiзу. Однак орiСФнтуючись тiльки на нього, ми не можемо пояснити всю складну сукупнiсть мiнливих явищ. Дiалектичний пiдхiд спонукуСФ здiйснювати подальше дослiдження явищ iз урахуванням iнших принципiв, що конкретизують вихiдний.
ВзаСФмодiя
Говорячи про ключовi категорiСЧ понятiйноСЧ структури дiалектики, необхiдно пiдкреслити особливе значення поняття взаСФмодiя. Це одне з найглибших i багатих за