Етика i естетика, проблеми взаСФмодiСЧ
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
КиСЧвський нацiональний унiверситет iменi Тараса Шевченка
Тема:
Етика i естетика, проблеми взаСФмодiСЧ
Реферат виконала:
Пiддубна Свiтлана
РДвгенiСЧвна
студентка групи № 5
iсторичного факультету
КиСЧв 2008 р.
Вступ
Спочатку менi б хотiлося зазначити щодо актуальностi даноСЧ теми. У сучасному суспiльствi такi етичнi та естетичнi поняття як мораль та краса, стали втрачати своСФ початкове значення, зявляСФться новi етичнi норми i те, що вважалося ранiше неприйнятним тепер СФ нормальним явищем. Щодо краси, то i СЧСЧ зараз розумiють по рiзному. Те, що здаСФться молодi прекрасним, люди старшого вiку сприймають негативно. Саме тому на мою думку про цi двi науки, етику i естетику, не слiд забувати, адже в них сформованi усталенi часом i дослiдженi багатьма вченими погляди щодо цих понять. Хоч в останнi столiття вiдбуваСФться глобальна переоцiнка цiнностей, спростовувалися традицiйнi iдеали i погляди, розроблюються новi принципи мислення, все одно не слiд забувати про надбання iсторiСЧ, щоб не робити помилкових суджень i висновкiв. Етика та естетика примушують людину замислитись над своСЧми дiями i результатами працi та творчостi.
Щодо самого реферату, то спершу я розповiм про iсторiю становлення етики та естетики та про внесок окремих людей у СЧх розвиток, а також зазначу про основнi поняття, що стосуються обраноСЧ теми. Пiсля цього я приступлю до аналiзу сфер взаСФмодiСЧ цих наук, що на мою думку може охоплювати рiзнi сторони життя суспiльства.
Етика
Етика вiдноситься до древнiх наук, вона виникла на межi V-IV столiть до н.е. Слово етика виникло з давньогрецького ethos, яке у рiзнi часи мало рiзнi значення. За часiв Гомера воно означало дiм, спiльне житло, пiзнiше - звичай, характер, стиль мислення. Згодом видатний мислитель античностi Аристотель (384-322 рр. до н. СФ.) узявши за основу значення ethos як характеру, темпераменту, утворив прикметник ethicos. Термiн етичний потрiбний був мислителю для позначення особливоСЧ групи людських чеснот, що стосуються людськоСЧ вдачi, характеру, а також мудростi, мужностi, помiрностi, справедливостi, вiдрiзняючи СЧх вiд чеснот дiаноетичних, тобто повязаних з мисленням, розумом людини. Науку про етичнi чесноти (особистiснi якостi), достоСЧнства характеру людини Аристотель назвав ethice (етика). Фiлософ залишив працi, до назв яких уперше входить це слово: Нiкомахова етика (найiмовiрнiше, вiдредагована сином Арiстотеля Нiкомахом), РДвдемова етика (повязана з його учнем РДвдемом) i так звана Велика етика, що являСФ собою стислий конспект двох перших. Аристотель роздiлив всi науки на три великi групи чи категорiСЧ: теоретичнi, практичнi i творчi. До перших вiн вiднiс фiлософiю, математику й фiзику, до других - етику й полiтику, а до третiх - ремесла, мистецтво й прикладнi науки. Етика спочатку вивчала життСФву мудрiсть, практичнi знання про те, як потрiбно поводитись. Найдавнiшою етичною нормою поведiнки людини вважалось золоте правило моральностi. Воно зазначало: (Не) поступай по отношению к другим так, как ты (не) хотел бы, чтобы они поступали по отношению к тебе. Це правило зустрiчалося вже в раннiх письмових памятках багатьох культур (у вченнi Конфуцiя, у давньоiндiйськiй Махабхаратi) i переходить в наступнi епохи.
Пiзнiше явища, якi вивчаСФ етика (поведiнка людей, характер) отримали назву мораль. Справа в тому, що в латинi здавна iснувало слово mos, що означало характер, вдачу, звичай; разом iз тим воно мало й значення припису, закону, правила. На його базi, маючи на увазi цей комплекс значень, вiдомий римський оратор, письменник i полiтичний дiяч Марк Туллiй Цицерон (106-43 до н. е.) утворюСФ з метою збагачення латинського слова i з посиланням на Аристотеля прикметник moralis - той, що стосуСФться вдачi, характеру, звичаСЧв. Вiн використовуСФ його для позначення етики, назвавши СЧСЧ philosophia moralis. Услiд за Цицероном термiн moralis використовуСФ Сенека Cтарший та iншi римськi письменники й фiлософи, а вже в IV ст. н. е. виникаСФ слово moralitas - мораль, у якостi збiрноСЧ характеристики моральних проявiв. Множина вiд нього - moralia - вживалася як позначення i моральноСЧ фiлософiСЧ i СЧСЧ предмету.
З часом поняття етика й мораль стали загальнопоширеними i СЧх значення в основному збiгалися. Пiзнiше, у ходi iсторико-культурного розвитку науки i суспiльноСЧ свiдомостi, слово мораль стали розумiти як реальнi явища (звичаСЧ суспiльства, усталенi норми поведiнки, оцiночнi уявлення про добро i зло, справедливiсть тощо), а термiн етика зберiг своСФ первiсне арiстотелiвське значення i досi позначаСФ головним чином науку.
В деяких СФвропейських мовах поряд iз термiном мораль виникли й власнi слова для позначення того ж (або майже того ж) явища. Так, росiйським аналогом термiна мораль СФ поняття нравственность (моральнiсть). Першоджерелом стало слово нрав (характер, тобто сукупнiсть душевних якостей, якi вiдрiзняються вiд розуму, пристрастi, волi тощо), вiд нього утворився прикметник нравственный. Вiн i став основою слова нравственность. Вперше воно зустрiчаСФться у словнику росiйськоСЧ мови кiнця XVIII ст. В дуже багатьох випадках данi слова вживаються як синонiми, СФ навiть дослiдники, якi наполягають на СЧх принциповiй тотожностi. Але мiж ними iснують суттСФвi вiдмiнностi. Ми можемо сказати не читайте менi моралi, але сказати не читайте менi моральностi - не можемо. В росiйськiй мовi iснуСФ вислiв: