Етика i естетика, проблеми взаСФмодiСЧ
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В° здатностi цiСФСЧ науки до всеосяжностi життя. Така позицiя чiтко простежуСФться у спробах фiлософа визначити прекрасне в рiзних сферах життСФдiяльностi людини. Таким чином, М. Чернишевський закрiпив на росiйському ТСрунтi розумiння естетики через iдею прекрасного. Гегелiвське розумiння естетики пiдсумувало значний перiод в iсторiСЧ цiСФСЧ науки. Умовно можна визначити розвиток естетики вiд доби Античностi до 30-хрокiв XIX ст. як класичний перiод. При цьому слiд наголосити, що з середини XVIII ст. естетика розвиваСФться як самостiйна наука.
Естетика СФ фiлософською наукою, яка випливаСФ з органiчноСЧ СФдностi двох СЧСЧ своСФрiдних складових: 1) естетичного як вияву цiннiсного становлення людини; 2) художньоСЧ дiяльностi людини. Обидвi частини хоча i тiсно взаСФмозалежнi, проте вiдносно самостiйнi. У першiй розглядаються питання природи, специфiки i творчого потенцiалу естетичного, категорiСЧ естетики - прекрасне, трагiчне, комiчне тощо. Друга частина охоплюСФ художню дiяльнiсть людини, структурну i функцiональну СЧСЧ своСФрiднiсть, природу художнього таланту, видову, жанрову i стильову самобутнiсть мистецтва тощо. Впродовж вiкiв естетика виступала як наука про прекрасне, i як наука про закони розвитку мистецтва. Важливе мiiе в естетицi займаСФ мистецтво як вид естетичного пiзнання та естетичноСЧ дiяльностi. Предметом вивчення естетики СФ широка сфера естетичного вiдношення людини до дiйсностi i насамперед мистецтво як його вища форма. Естетика дослiджуСФ загальнi закономiрностi розвитку мистецтва, якi виявляються у його рiзновидах. Вона вивчаСФ i власне процес художньоСЧ творчостi, СЧСЧ субСФкт, обСФкт та засоби творення, крiм того, процес художнього сприймання мистецтва та iн., тому що мистецтво iснуСФ лише у соцiально-комунiкативнiй системi художник - мистецтво - споглядач, або художня творчiсть - мистецтво - художнСФ сприйняття. У цьому звязку до предмета естетики як науки належить включити такi проблеми, як художнСФ сприймання, художня оцiнка, художнi засоби, художнiй смак та iн. Естетика вивчаСФ цiннiсне ставлення людини до явищ буття, яке може бути: прекрасним, потворним, сатиричним, гумористичним, трагiчним, комiчним, пiднесеним та iн. Крiм того естетика дослiджуСФ закономiрностi естетичноСЧ дiяльностi суспiльства, закономiрностi естетичного сприйняття людиною дiйсностi тощо. Аналiз естетичноСЧ дiяльностi дозволяСФ зрозумiти, як людина створюСФ прекрасне у життi, як саме вона усвiдомлюСФ його. РЖншими словами, естетика розглядаСФ субСФкти творчостi та сприйняття (художник, публiка, iмпровiзатор, виконавець, критик та iн.), обСФкти творчостi, засоби, процеси i результати естетичноСЧ творчостi й сприймання.
Як наука, естетика, безумовно, носить фiлософський характер, але маСФ свою специфiку, свiй особливий предмет iз властивими СЧй закономiрностями - закономiрностями естетичного освоСФння дiйсностi. Оскiльки ж закони естетичного освоСФння свiту найбiльш повно, концентровано i безпосередньо виявляються в мистецтвi, то естетику можна правомiрно розглядати насамперед як науку про його сутнiсть i закони.
ВзаСФмодiя етики та естетики
Склавшись як частина фiлософiСЧ, естетика через iдею калокагатiСЧ (гармонiю зовнiшнього i внутрiшнього) активно спiвпрацювала з етикою. СвоСФрiдний аспект взаСФмодiСЧ етики i естетики - аналiз структури естетичного почуття, яке формуСФться на основi СФдностi так званих зовнiшнiх i внутрiшнiх почуттiв людини. Зовнiшнi почуття (слух, зiр, нюх, дотик) СФ результатом бiологiчноСЧ еволюцiСЧ людини, внутрiшнi (любов, ненависть, дружба, вiрнiсть) - це почуття морально-етичнi. Тобто естетичне почуття несе в собi морально-етичне навантаження. Обидвi науки дослiджують людину як своСФрiдний обСФкт морально-естетичного аналiзу i носiя творчого потенцiалу.
Взагалi специфiку взаСФмодiСЧ етики й естетики, з наголосом на проблемi творчостi, вивчав нiмецький фiлософ Йоган Фiхте (1762- 1814). Саме мистецтво, на думку фiлософа, сприяСФ становленню цiлiсноСЧ людини. Й.Фiхте включаСФ етику до структури фiлософського знання i поСФднуСФ моральнiсть з творчою активнiстю людини.
Особливу роль етика вiдiграСФ при аналiзi художньоСЧ дiяльностi та мистецтва як складовоСЧ частини предмета естетики. Кожна конкретна естетична iдея СФ результатом розвитку iсторiСЧ i мистецтва. А так як результат творчостi митця може впливати позитивно чи негативно на свiдомiсть iнших людей, то слiд розглядати питання професiйноСЧ етики митця, його моральноСЧ вiдповiдальностi за наслiдки власноСЧ творчостi. Професiйна етика i норми професiйних дiлових взаСФмин СФ традицiйною складовою частиною етичноСЧ науки. Але здебiльшого це вiдноситься до професiй лiкаря, педагога, юриста. Щодо професiСЧ митця, то нерiдко в iсторiСЧ мистецтво брало участь в обТСрунтуваннi рiзних iдеологiй, насильства, релiгiйноСЧ нетерпимостi та моральноСЧ вседозволеностi. Але осуджувалися потiм лише керiвництво тих режимiв. Та чи можна забувати те, що на формування прихильностi людей до того чи iншого режиму впливають саме художнi твори, лiтература? За радянськоСЧ влади через мистецтво широко пропагувалися iдей комунiзму та соцiалiзму, створюючи у свiдомостi людей образ щасливого суспiльства i майбутнього. Були забороненi тi твори, якi змальовували негативнi риси радянського дiйсностi, такi як репресiСЧ, заборона вiльно мислити та iнше. Тi митцi, якi не погоджувалися творити в рамках iдеологiСЧ, або знищувались морально i фiзично, або ж СЧм просто не давали можливостi працювати. Але саме СЧх iмена ми памятаСФмо, а ?/p>