Епоха Вiдродження, СЧСЧ гуманiстичний змiст
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
? вiддаленостi вiд усього зовнiшнього i вiд усього живого, у своСЧй жорсткостi i жорстокостi, у своСЧй нелюдськостi до усьому навколишньому.
РЖдеСЧ гуманiзму - духовна основа розквiту мистецтва епохи Вiдродження. Мистецтво Вiдродження перейнято iдеалами гуманiзму, воно створило образ прекрасноСЧ, гармонiйно розвинутоСЧ людини. РЖталiйськi гуманiсти вимагали свободи для людини. "Але свобода в розумiннi Ренесансу, - писав його знавець А.Е.Джiвелегов,- мала на увазi окрему особистiсть. Гуманiзм доказував, що людина у своСЧх почуттях, у своСЧх думках, у своСЧх вiруваннях не пiдлягаСФ нiякiй опiцi, що над нею не повинно бути сили, що мiшаСФ СЧСЧ вiдчувати i думати як хочеться". У сучаснiй науцi немаСФ однозначного розумiння характеру, структури i хронологiчних рамок ренесанського гуманiзму. Але безумовно, гуманiзм варто розглядати як головний iдейний змiст культури Вiдродження, невiддiльноСЧ вiд усього ходу iсторичного розвитку РДвропи в епоху розкладання феодальних i зародження капiталiстичних вiдносин. Гуманiзм був прогресивним iдейним рухом, що сприяв ствердженню новоСЧ культури, спираючись насамперед на античну спадщину. Гуманiзм пережив ряд етапiв: становлення в XIV сторiччi, яскравий розквiт слiдуючого сторiччя, внутрiшню перебудову i поступовий занепад в XVI сторiччi. Еволюцiя Вiдродження була тiсно повязана з розвитком фiлософiСЧ, полiтичноСЧ iдеологiСЧ, науки, iнших форм суспiльноСЧ свiдомостi i, у свою чергу, зробила потужний вплив на художню культуру Ренесансу.
Вiдродженi на античнiй основi гуманiтарнi знання, що включали етику, риторику, фiлологiю, iсторiю, виявилися головною сферою у формуваннi i розвитку гуманiзму, iдейним стрижнем якого стало вчення про людину, СЧСЧ мiiе i роль в природi i суспiльствi. Гуманiстична етика висунула на перший план проблему земного призначення людини, досягнення щастя його власними зусиллями. Гуманiсти по-новому пiдiйшли до питання соцiальноСЧ етики, У рiшеннi яких вони спиралися на уявлення про великий потенцiал творчих здiбностей i волi людини, про СЧСЧ широкi можливостi побудови щастя на землi. Важливою передумовою успiху вони вважали гармонiю iнтересiв iндивiда i суспiльства, висували iдеал вiльного розвитку особистостi i нерозривно повязаного з ним удосконалювання соцiального органiзму i полiтичних порядкiв. Це надавало багатьом етичним iдеям i вченням гуманiстiв яскраво виражений характер.
Багато проблем, що розроблялися в гуманiстичнiй етицi, знаходять новий змiст i особливу актуальнiсть у нашу епоху, коли моральнi стимули людськоСЧ дiяльностi виконують усе бiльш важливу соцiальну функцiю.
Гуманiстичний свiтогляд став одним iз найбiльш прогресивних завоювань епохи Вiдродження, що спричинив сильний вплив на весь наступний розвиток СФвропейськоСЧ культури.
Список лiтератури.
- Всемирная история: (навчальний посiбник ). - М: Мысль, Т.2. 1985р.
- Из истории культуры Средних веков и Возрождения. "Наука", 1976р.
- История философии. /Пер. з чешського пiд ред. РЖ.РЖ. Богута - Мысль. 1995р.
- Мир Философии.-Москва .,1991р.
- Социально - этические взгляды итальянских гуманистов (II половина XV века), Л.М.Брагiна, МГУ, 1983 р.
- Учебный курс по культурологии. - Ростов-на-Дону: Фенiкс. 1996р.