Епоха Вiдродження
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Змiст
Вступ
1. Соцiально-економiчнi передумови культури Вiдродження
2. Побут РДвропейських краСЧн в епоху Вiдродження
Висновки
Список використаноСЧ лiтератури
Вступ
Культура Ренесансу зародилася в другiй половинi ХIV ст. i продовжувала розвиватися протягом ХV i ХVI ст., поступово охоплюючи одну за iншою всi краСЧни РДвропи. Виникнення культури Вiдродження було пiдготовлено рядом загальноСФвропейських i локальних iсторичних умов.
В XIV-XV ст. зароджувалися ранньокапiталiстичнi, товарно-грошовi вiдносини. ОднiСФСЧ з перших вступила на цей шлях РЖталiя, чому в чималому ступенi сприяли: високий рiвень урбанiзацiСЧ, пiдпорядкування села мiсту, широкий розмах ремiсничого виробництва, фiнансовоСЧ справи, орiСФнтованих не тiльки на внутрiшнiй, але й на зовнiшнiй ринок.
Складання новоСЧ культури було пiдготовлено й суспiльною свiдомiстю, змiнами в настроях рiзних соцiальних шарiв ранньоСЧ буржуазiСЧ. Аскетизм церковноСЧ моралi в епоху активного торгово-промислового й фiнансового пiдприСФмництва серйозно розходився з реальною життСФвою практикою цих соцiальних шарiв з СЧхнiм прагненням до мирських благ, накопиченню, тягою багатству. У психологiСЧ купецтва, ремiсничоСЧ верхiвки чiтко проступали риси рацiоналiзму, ощадливостi, смiливостi в дiлових починаннях, усвiдомлення особистих здатностей i широких можливостей. Складалася мораль, що виправдуСФ "чесне збагачення", радостi мирського життя, вiнцем успiху якоСЧ вважалися престиж родини, повага спiвгромадян, слава в памятi нащадкiв.
Термiн "Вiдродження" (Ренесанс) зявився в XVI столiттi. Розглядаючи епоху Середньовiччя як просту перерва в розвитку культ. Ще Джордано Вазарi - живописець i перший iсторiограф iталiйського мистецтва, автор прославлених "ЖиттСФписiв" найбiльш знаменитих живопиiiв, скульпторiв i зодчих (1550 р.) писав про "вiдродження" мистецтва РЖталiСЧ. [1] Це поняття виникло на основi широко розповсюдженоСЧ в той час iсторичноСЧ концепцiСЧ, вiдповiдно до якоСЧ Епоха Середньовiччя являла собою перiод безпросвiтного варварства й неуцтва, що пiшов за загибеллю блискучоСЧ цивiлiзацiСЧ класичноСЧ ери, iсторики того часу думали, що мистецтво процвiтало в античному свiтi, уперше вiдродилося в СЧхнiй час до нового життя. Термiн "Вiдродження" означав спочатку не стiльки назву всiСФСЧ епохи, скiльки самий момент виникнення нового мистецтва, що застосовувався звичайно до початку XVI столiття. Лише пiзнiше поняття це одержало бiльше широкий змiст i стало позначати епоху, коли в РЖталiСЧ, а потiм й в iнших краСЧнах сформувалася й розцвiла опозицiйна феодалiзму культура. Енгельс охарактеризував Вiдродження як "найбiльший прогресивний переворот iз всiх, пережитих до того часу людством".
1. Соцiально-економiчнi передумови культури Вiдродження
Довгий час панував стереотип рiзкого протиставлення середньовiчноСЧ культури Заходу й iталiйського Вiдродження. Середнi столiття - це, мов, панування церковноСЧ догми, вiдсутнiсть яскравого розвитку науки й мистецтва, мiстика й мракобiсся. Вiдродження, навпаки, вiдкидаСФ всю цю "нiч" середньовiччя, звертаСФться до свiтлоСЧ античностi, до СЧСЧ вiльноСЧ фiлософiСЧ, до скульптури оголеного людського тiла, до земноСЧ, привiльноСЧ й нiчого не звязанiй волi iндивiдуального й суспiльного розвитку. Однак ця схема вже застарiла, дослiдження свiдчать про те, що культура Вiдродження виросла на фундаментi середньовiчноСЧ культури Заходу, що саме Вiдродження повязане з переходом вiд аграрноСЧ культури до мiськоСЧ культури (не будемо розглядати дискусiйне питання про те, чи СФ культура Вiдродження чисто СФвропейським феноменом або вона властива й Сходовi).
У контекстi нашого розгляду досить помiтити, що культура Вiдродження (Ренесансу) у СЧСЧ загальноСФвропейськiй перспективi повинна бути у своСЧх джерелах спiввiднесена з тiСФю перебудовою феодальних суспiльно-полiтичних й iдеологiчних структур, яким стояло пристосуватися до вимог розвиненого простого товарного виробництва. Вся мiра глибини ламання, що вiдбувалося в цю епоху, системи суспiльних звязкiв у рамках i на ТСрунтi феодальноСЧ системи виробництва дотепер до кiнця не зясована. Однак цiлком достатньо пiдстав зробити висновок про те, що перед нами нова фаза у висхiдному розвитку СФвропейського суспiльства. Це - фаза, у якiй зрушення в пiдставах феодального способу виробництва зажадали принципово нових форм регулювання всiСФСЧ системи влади. Полiтико-економiчна суть визначення епохи Вiдродження (XIV- XV ст.) складаСФться в СЧСЧ розумiннi як фази повного розквiту простого товарного виробництва. Суспiльство у звязку iз цим стало бiльше динамiчним, просунувся вперед суспiльний подiл працi, були зробленi першi вiдчутнi кроки в секуляризацiСЧ суспiльноСЧ свiдомостi, плин iсторiСЧ прискорився.
Оскiльки це ставиться до фундаментальних соцiальних звязкiв, названi зрушення полягали в поступовому руйнуваннi васальноСЧ системи, заснованоСЧ на земельних даруваннях, у перемозi грошовоСЧ форми доходiв класу феодалiв, у змiнi сюзеренiтету - феодально-договiрного характеру королiвськоСЧ влади (СЧСЧ принцип - "перший серед рiвних") королiвською владою, заснованоСЧ на принципi публiчного суверенiтету. Все це привело до того, що пiд покривом догматизму й авторитаризму схоластики були прокладенi шляхи для досвiдченого пiзнання природи, для розмежування юрисдикцiСЧ церкви й держави, для формування доктрини становоСЧ держави, для рецепцiСЧ елементiв римсь