Епоха Вiдродження
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ився людський простiр, матерiальне i духовне, смiло протипоставлене природному простору. У своСЧй "Похвалi флорентiйцям" (1518) Ф. Меланхтон пiдкреслив натхненний характер естетичноСЧ культури ФлоренцiСЧ, що "дав перший iмпульс тiй необоротнiй змiнi, що торкнулася всiх культурних, суспiльних, виховних, полiтичних i релiгiйних установ християнського миру, знаменуючи нову блискучу еру в iсторiСЧ людства". РЖдеальною моделлю творчоСЧ людини був художник - жрець мистецтва, обдарований продуктивною уявою, завдяки якому вiн перетворить i мир, i самого себе. РЖмена таких художникiв, як Брунеллескi, Донателло, Мазаччо, Альберта й iн., символiзують велич флорентiйського мистецтва.
Дослiдник i шанувальник Ренесансу Я. Буркхард один з роздiлiв своСФСЧ книги, присвяченоСЧ аналiзу культури й мистецтва iталiйського Вiдродження, назвав "Державу як твiр мистецтва". У ту епоху концепцiя мистецтва, що органiзуСФ мир, охоплювала як предметний мир мiста, так i громадське життя з СЧСЧ iграми, видовищами й театром. Улюбленими розвагами флорентiйцiв були карнавальнi фестивалi за участю масок, бали й турнiри й вуличнi театральнi спектаклi. Добутку живопису передають iени церемонiй i видовищ, що поСФднують у загальному переживаннi акторiв i глядачiв, що беруть участь у рiзних проявах цих свят. Для них характерний мотив перемоги й молодостi, радiсних подоб людського щастя. Ренесанс був тiСФю епохою, у якiй гармонiя мiж суспiльним простором й естетичним досвiдом досягла своСФСЧ кульмiнацiСЧ.
Висновки
РЖдеСЧ гуманiзму - духовна основа розквiту мистецтва епохи Вiдродження. Мистецтво Вiдродження перейнято iдеалами гуманiзму, воно створило образ прекрасного, гармонiчно розвиненоСЧ людини. РЖталiйськi гуманiсти вимагали волi для людини. "Але воля в розумiннi iталiйського Ренесансу, - писав його знавець А.К.Дживелегов, - мала через окрему особистiсть". У сучаснiй науцi немаСФ однозначного розумiння характеру, структури й хронологiчних рамок ренессанского гуманiзму.
Вiдродженi на античнiй основi гуманiтарнi знання, що включали етику, риторику, фiлологiю, iсторiю, виявилися головною сферою у формуваннi й розвитку гуманiзму, iдейним стрижнем якого стало навчання про людину, його мiii й ролi в природi й суспiльствi. Гуманiстична етика висунула на перший план проблему земного призначення людини, досягнення щастя його власними зусиллями.
Гуманiстичний свiтогляд стало одним з найбiльших прогресивних завоювань епохи Вiдродження, що оказали сильний вплив на весь наступний розвиток СФвропейськоСЧ культури.
Реформацiя зiграла важливу роль у становленнi свiтовоСЧ цивiлiзацiСЧ. Не проголошуючи нiякого певного соцiально-полiтичного iдеалу, не вимагаючи переробки суспiльства в ту або iншу сторону, не роблячи нiяких наукових вiдкриттiв або досягнень на художньо-естетичному поприщi, Реформацiя змiнила свiдомiсть людини, вiдкрила перед ним новi духовнi обрiСЧ. Людина одержала волю самостiйно мислити, звiльнився вiд опiки церкви, одержав саму вищу для нього санкцiю - релiгiйну на те, щоб тiльки власний розум i совiсть диктували йому, як варто жити.
Реформацiя сприяла появi людини буржуазного суспiльства - незалежного автономного iндивiда з волею морального вибору, самостiйного й вiдповiдального у своСЧх судженнях i вчинках.
Список використаноСЧ лiтератури
- 50 биографий мастеров западно-европейского искусства. Издательство "Советский художник", Л.: 1965.
- Бердяев Н.А. Философия свободы. Смысл творчества. М., 1989.
- Брагина Л.М. "Социально-этические взгляды итальянских гуманистов" (II половина XV века). Издательство МГУ, 1983.
- Гарни Э. Проблемы итальянского Возрождения. М., 1986.
- Из истории культуры Средних веков и Возрождения. Издательство "Наука", М.: 1976.
- Кратна Л.М. Итальянский гуманизм. М., 1977.
- Лосев Л.Ф. Эстетика Возрождения. М., 1983.
- Роменець В.А. РЖсторiя психологи епохи Вiдродження. КиСЧв, 1988.
- Учебный курс по культурологии. Ростов-н/Д.: Издательство "Феникс", 2000.
- Эстетика. Словарь. Политиздат, М.: 1989.