Епiстемiчна логiка
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?оСЧ концептуалiзацiСЧ такого универсума. Згiдно iз цiСФю точкою зору, ми не можемо вiдокремити себе вiд своСЧх понять, оскiльки в нас немаСФ можливостi зупинити нашу концептуальну практику без СЧхньоСЧ втрати. Мова (говорячи словами Вiтгенштейна, "СФдина мова, яку я розумiю") СФ непереборний посередник мiж мною й миром, посередник, без якого я не можу обiйтися. Таким чином, я не можу вийти за межi своСФСЧ мови (i втiлюваноСЧ нею понятiйноСЧ системи й бачити СЧСЧ з боку [2]).
Яким же чином унiверсалiстська парадигма могла перешкодити повноцiнному розвитку й фiлософському визнанню епiстемiчноСЧ логiки?
По-перше, унiверсалiзм нерозривно повязаний iз принципом композицiональностi, який говорить, що значення складного вираження СФ функцiя значення (семантичних атрибутiв) його складових частин. Основна iдея полягаСФ в тому, щоб синтаксичнi правила побудови формули й семантичнi правила СЧСЧ iнтерпретацiСЧ працювали в тандемi: передбачаСФться, що кожному правилу, що пояснюСФ як вираження Р синтаксично складене з його складових частин, вiдповiдаСФ семантичне правило, що говорить як значення Р будуСФться зi значень складових його виражень. Фактично це означаСФ виведення семантичних понять з-пiд влади контексту точнiше, заперечення будь-якого iншого контексту, крiм того свiту (у цiлому), який описуСФться, i тiСФСЧ мови (у цiлому), на якiй цей опис здiйснюСФться. Однак практика показуСФ, що принцип композицiональностi досить сильна iдеалiзацiя. Чи можемо ми iгнорувати конкретнiсть i ситуативнiсть пiзнання, включеннiсть субСФкта, що пiзнаСФ, у пiзнавану СЧм реальнiсть, заперечувати за ним право виражати собою певну "перспективу бачення" навiть на рiвнi мови (про особливостi й труднощi "перспективноСЧ iдентифiкацiСЧ") [5].
По-друге, унiверсалiзм приводить не тiльки до невимовностi фундаментальних семантичних понять (як показав А.Тарекiй, уведення в мову теорiСЧ предиката iстинностi, обумовленоСЧ усерединi самоСЧ цiСФСЧ теорiСЧ, приводить до парадоксу "брехуна"), але й до невимовностi фундаментальних епiстемiчних понять.
У третiх iмплiцитним наслiдком универсалистськоСЧ точки зору СФ сильне синтаксичне обмеження, закладене в самiй структурi загальноприйнятоСЧ логiчноСЧ нотацiСЧ. А саме, областi дiСЧ логiчних форматорiв (звязування, квантори, модальнi й епiстемiчнi оператори та iн.) у звичному для нас способi запису можуть перебувати мiж собою тiльки в антисиметричному i транзитивному вiдношеннi включення. Не допускаСФться дисонтинуальнiсть i взамний перетин областей дiСЧ, що унеможливлюСФ вiдображення в мовi системи альтернативних форм залежностi й незалежностi мiж форматорами, якi так часто зустрiчаються в епiстемiчних контекстах.
Таким чином, необхiдно визнати, що ситуацiя, що перешкодила раннiй епiстемiчнiй логiцi (т.зв. епiстемiчнiй логiцi "першого поколiння", або FL-I) завоювати гiдне мiiе у фiлософському дискурсi, носять обСФктивний, iстотний i досить фундаментальний характер, обумовлений парадигмальними особливостями як сучасноСЧ фiлософiСЧ науки (традицiя некритично протиставляти "контексти вiдкриття" i "контексти обТСрунтування"), так i загальноприйнятоСЧ символiчноСЧ логiки (сильно iдеалiзоване поняття рацiональностi, парадигма мови як "унiверсального посередника").
4. Епiстемiчна логiка "другого поколiння": завдання й труднощi
Разом з тим, становище, що склалося, зовсiм не СФ фатальним принаймнi, з боку самих логiкiв давно прикладаються зусилля до того, щоб його подолати. Уже в 1960 70-х рр. були зробленi першi кроки до створення епiстемiчноСЧ логiки "другого поколiння" (ЕL-2): почали iнтенсивно розвиватися iнтегрування логiка й ерогетика, крiм крипкевськоСЧ семантики можливих свiтiв (PWS) зявилися ситуацiйна (SS) i теоретико-iгрова семантики (GTS): в 1980-х рр. стали набирати силу iдеСЧ динамiчноСЧ логiки й belief revision. Нарештi, в 1996 р. у книзi Н.Хiнгiкки "Переглянутi принципи математики" уперше в систематичному виглядi була викладена iдея так званоСЧ If-Логiки (Independence Friendly Logic), на якiй ми прагли б зупинитися докладнiше. "астиво, застосування апарата If-Логiки й теоретико-iгровоСЧ семантики (CMS) до традицiйних проблем логiки пiзнання Хiнтiкка й називаСФ "епiстемiчною логiкою другого поколiння" (термiн уперше зявився в 2003 р., бiльш розгорнута концепцiя HL-2 викладаСФться в його книзi "Сократична епiстемологiя", 2007) [8]. Схематично еволюцiю iдей, що проивели до EL-2, можна представити так:
Насамперед, EL-2 СФ логiка питань i вiдповiдей, а також пошуку найкращих питань, якi повиннi бути заданi. Хiнтiкка рiзко виступаСФ проти розповсюдженоСЧ точки зору, що затверджуСФ тавтологiчнiсть логiчних законiв, за прикладом класикiв детективного жанру, намагаСФться показати нетривiальнiсть, iнформативнiсть логiчних умовиводiв. "Так званi дедукцiСЧ Холмса, стверджуСФ вiн, не зводяться до виводу експлiцитних висновкiв з експлiцитних посилок. Часто вiн витягаСФ з хаосу фоновоСЧ iнформацiСЧ потрiбнi додатковi посилки (понад тi, якi, можливо, були оголошенi такими), i вже iз цих посилок за правилами звичайноСЧ дедуктивноСЧ логiки можна вивести висновки, що видадуться на перший погляд несподiваними" [3, с.268].
Як же вiн це робить? За допомогою питань адже саме питання служать для втiлення iнформацiСЧ у висловлення, управляють процесом активацiСЧ невербалiзованого знання на стадiСЧ дедукцiСЧ. Однак не слiд думати, у дусi платонiвськоСЧ теорiСЧ анамнезiсу, що вся фонова iнформацiя вже заздалегiдь перебуваСФ в нашiй головi, i ?/p>