Емпiризм: знання й досвiд
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?и в дiйсностi iснують тiльки в той час, коли СЧх хто-небудь сприймаСФ. Його позицiя полягаСФ в наступному: оскiльки весь наш досвiд iснуСФ усерединi нас i невiддiльний вiд вiдчуттiв, то в нас немаСФ досить надiйного доступу до обСФктивних характеристик предметiв зовнiшнього миру. Ми можемо з вiрогiднiстю покладатися тiльки на власнi вiдчуття.
Берклi визнавав, що деякi враження мають певну незалежнiсть, стабiльнiстю й погодженiстю, тому йому необхiдно було знайти пояснюючу цю обставину фактор. Вихiд був знайдений за допомогою введення в запропоновану схему поняття Бога (оскiльки Берклi був все-таки священиками). Бог сприймаСФ все, що вiдбуваСФться у свiтi. Якщо де-небудь у лiсi впаде дерево (така стародавня загадка) i не буде нiкого, хто мiг би почути це, то звук все-таки буде iснувати, тому що СФ Бог, що завжди все чуСФ.
ВзаСФмозвязок вiдчуттiв
Для пояснення процесу пiзнання Берклi використовував теорiю асоцiацiй. Нашi знання переважним образом СФ сполучення взаСФмозалежних простих iдей, окремих психiчних елементiв. Тобто складнi уявлення являють собою комбiнацiСЧ ряду простих, виникаючих завдяки наявним у нас органам почуттiв. Цей момент Берклi розглядаСФ у своСЧй працi Нова точка зору.
Сидячи в моСФму робiтнику кабiнетi, я чую, що уздовж вулицi СЧде карета: я дивлюся у вiкно й бачу СЧСЧ: виходжу й сiдаю в неСЧ. Так повсякденна мова схиляСФ думати, що вiн чув, бачив i сприймав дотиком ту саму рiч, а саме карету. Проте, насправдi iдеСЧ, що вводяться кожним окремим почуттям, зовсiм рiзнi й незалежний друг вiд друга; але тому що вони постiйно спостерiгаються разом, те й висловлюються як би про однiй i тiй же речi.
Складне уявлення карети складаСФться зi звуку СЧСЧ колiс по бруковiй брукiвцi, вiдчуття мiцностi СЧСЧ корпуса, свiжого заходу шкiряних сидiнь i зорового образа СЧСЧ зовнiшнього вигляду. Наша свiдомiсть конструюСФ складне сприйняття, зСФднуючи мiж собою базовi психiчнi будiвельнi блоки - простi уявлення. Причому механiчна аналогiя й використання термiнiв конструюСФ i будiвельнi блоки у цьому випадку не випадковi.
Берклi використовуСФ iдею асоцiацiй для пояснення так званого глибинного, просторового зору. Вiн дослiджуСФ те, яким образом ми сприймаСФмо третiй вимiр, якщо взяти до уваги, що людське око здатне сприймати лише два вимiри. З його погляду, ми сприймаСФмо тривимiрнi зображення завдяки попередньому досвiду, проводячи асоцiацiСЧ даного вiдчуття з iншими зоровими вiдчуттями, якi ми мали колись, розглядаючи цей предмет з рiзних вiдстаней. РЖншими словами, тривалий досвiд розглядання даного предмета з рiзних сторiн i на рiзнiй вiдстанi накладаСФться на безпосереднi вiдчуття, викликуванi скороченнями очних мускулiв. Все це в сукупностi даСФ нам вiдчуття глибини сприйняття. Таким чином, по Берклi, тривимiрне сприйняття обСФкта - не елементарне сприйняття, а асоцiативне й багатопланове, котре засвоюСФться нами в процесi научання.
У цьому добутку Берклi намагаСФться дати пояснення чисте психологiчних явищ на основi уявлення про асоцiативнi вiдчуття. Таким чином, вiн примикаСФ до зростаючоСЧ хвилi в емпiричнiй фiлософiСЧ. Його пояснення глибинного зору значною мiрою передбачило сучаснi уявлення про акомодацiю й конвергенцiю.
Давид Юм (1711-1776)
Давид Юм, вiдомий шотландський фiлософ i iсторик, одержав утворення в унiверситетi м. Единбурга. Однак йому не довелось закiнчити повний курс. Вiн спробував себе в комерцiСЧ, але незабаром виявив, що ця справа не для нього. У пiдсумку вiн вiдправився у Францiю вивчати фiлософiю. Пiсля цього Юм знову повернувся в Англiю, де незабаром придбав популярнiсть i славу як лiтератор. Його найбiльш значною роботою в областi психологiСЧ вважаСФться Трактат про природу людини. У своСФму життi вiн також побував державним чиновником, адвокатом у вiйськовiй експедицiСЧ й наставником страждаючим лунатизмом нащадка одного шляхетного сiмейства.
Юм роздiляв уявлення Локка про обСФднання ряду простих iдей у складнi, однак пiддав iстотному перегляду його теорiю асоцiацiй. Вiн був згодний з Берклi в тiм, що матерiальний свiт не iснуСФ для iндивiда доти, поки вiн не доступний спостереженню. Однак Юм пiшов далi. З погляду Берклi, Бог безупинно сприймаСФ мир i тим самим виступаСФ гарантом стабiльностi й сталостi фiзичних обСФктiв. Юм же ставить наступне запитання: що буде, якщо забрати iдею Бога iз цiСФСЧ картини?
На думку Юма, у цьому випадку в нас не буде нiякоСЧ можливостi знати, чи iснуСФ що-небудь поза нашою свiдомiстю. Якщо всi знання про зовнiшнiй свiт ТСрунтуються тiльки на наших уявленнях i, отже, носять опосередкований характер, то ми в принципi не можемо iз упевненiстю сказати, чи iснуСФ насправдi зовнiшнiй мир чи нi... Можливо, вiн iснуСФ, а можливо, i немаСФ; однак у нас немаСФ пiдстав затверджувати що-небудь певне.
Враження й iдеСЧ
Юм проводив розходження мiж враженнями й iдеями. Враження СФ базовими психiчними елементами; у сучаснiй термiнологiСЧ - це вiдчуття або сприйняття. РЖдеСЧ ж, що зявляються в людини у звязку з пережитими вiдчуттями, - це уявнi переживання, що виникають пiд час вiдсутностi стимуляцiСЧ вiд зовнiшнiх обСФктiв; у сучаснiй термiнологiСЧ - це уява.
Юм не намагався дати визначення враженням i iдеям у термiнах фiзiологiСЧ. Вiн також був у достатнiй мерi обережний, щоб затверджувати або заперечувати, що враження повнiстю вiдповiдають спостережуваному обСФкту. Враження вiдрiзняються вiд iдей не по джерелу ви?/p>