Емпiризм: знання й досвiд
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
нiм дитинствi й просто не памятаСФмо себе без СЧСЧ. Таким чином, уроджений характер деяких iдей - не бiльш нiж iлюзiя. Поява абсолютно всiх iдей можна пояснити через навчання й звичку.
Яким же образом зявляСФться знання? По Локку, все знання виходить тiльки з досвiду. Вiн писав:
Припустимо, що розум СФ, так сказати, бiлий папiр без усяких знакiв i iдей... Звiдки вiн здобуваСФ той великий СЧхнiй запас, що дiяльна й безмежна людська уява намалювала з майже нескiнченною розмаСЧтiстю? Звiдки одержуСФ весь матерiал мiркування й знання? На це я вiдповiдаю одним словом: з досвiду. На досвiдi ТСрунтуСФться все наше знання, вiд нього зрештою воно вiдбуваСФться.
За багато столiть до цього подiбнi думки висловлював Аристотель: розум людини при народженнi являСФ собою tabula rasa - чисту дошку, на якiй досвiд запамятовуСФ своСЧ оцiнки.
Вiдчуття й рефлексiя
По Локку, iснують два рiзних види досвiду: зовнiшнiй i внутрiшнiй. Один з них ТСрунтуСФться на почуттях, iншоСЧ - на осмисленнi своСЧх власних дiй i станiв - iнакше кажучи, рефлексiСЧ. Тi iдеСЧ, якi походять iз почуттiв (тобто на основi безпосереднього впливу обСФктiв зовнiшнього миру на органи почуттiв), являють собою простi почуттСФвi враження. Цi почуттСФвi враження впливають на наш розум, а той, у свою чергу, оперуСФ з почуттСФвими враженнями, спостерiгаючи за власною дiяльнiстю. На основi спостереження за дiяльнiстю розуму й виникаСФ досвiд рефлексiСЧ. Цей внутрiшнiй, рефлекторний досвiд вторинний стосовно досвiду зовнiшньому, почуттСФвому.
У процесi розвитку iндивiда спочатку зявляСФться почуттСФвий досвiд, оскiльки колись треба мати те, що може пiддаватися рефлексiСЧ. Рефлексуя, ми згадуСФмо колишнi почуттСФвi враження, комбiнуСФмо й узагальнюСФмо СЧх, створюючи тим самим абстракцiСЧ й iдеСЧ бiльше високого порядку. Таким чином, всi iдеСЧ виникають на основi почуттСФвого досвiду й досвiду рефлексiСЧ, але кiнцевим джерелом пiзнання все-таки залишаСФться почуттСФвий досвiд.
Простi iдеСЧ - елементарнi iдеСЧ, що виникають на основi почуттСФвого досвiду або досвiду рефлексiСЧ.
Складнi iдеСЧ - iдеСЧ похiдного характеру, якi складаються з ряду простих iдей. Такi iдеСЧ пiддаються аналiзу й можуть бути розкладенi на ряд бiльше простих компонентiв.
Теорiя асоцiацiй - концепцiя, вiдповiдно до якоСЧ складнi iдеСЧ утворяться шляхом зСФднання або асоцiацiСЧ простих iдей.
Простi й складнi iдеСЧ
Локк розрiзняСФ простi й складнi iдеСЧ. Простi iдеСЧ зявляються на основi як почуттСФвого, так i рефлективного досвiду, i пасивно сприймаються нашим розумом. Простi iдеСЧ зовсiм елементарнi, вони не мiстять у собi нiяких частин i тому не пiддаються аналiзу або вiдомостi до яким-небудь ще бiльш простим iдеям. У процесi своСФСЧ дiяльностi розум активно створюСФ новi iдеСЧ шляхом комбiнування й сполучення рiзних простих iдей мiж собою. Цi новi похiднi iдеСЧ Локк називаСФ складними iдеями. Вони складаються з ряду простих iдей, а тому пiддаються аналiзу й можуть бути розкладенi на компоненти.
Теорiя асоцiацiй
Вiдповiдно до цiСФСЧ крапки зору, простi iдеСЧ можуть утворювати в такий спосiб складнi iдеСЧ. "астиво, асоцiацiя - це той самий процес, що сучаснi психологи називають научанням. Уявлення про можливiсть редукцiСЧ, вiдомостi всього психiчного життя людини до набору простих iдей або елементiв, а також пояснення складних iдей через асоцiацiю простих лежить у пiдставi всiСФСЧ сучасноСЧ науковоСЧ психологiСЧ. Як i годинний механiзм, якому можна розiбрати й зiбрати, створюючи на цiй основi новi, бiльше складнi машини, iдеСЧ свiдомостi так само можна аналiзувати й асоцiювати.
З погляду Локка, свiдомiсть людини працюСФ в повнiй вiдповiдностi iз законами фiзики. Елементами психiки, своСФрiдними психiчними атомами, СФ простi iдеСЧ. Вони являють собою повний аналог матерiальних атомiв у механiстичноСЧ системi Всесвiту. Базовi елементи психiки (простi iдеСЧ) неподiльнi, як i СЧхнi матерiальнi аналоги. З СЧхнiх сполучень i комбiнацiй утвориться все рiзноманiття знань. Створення теорiСЧ асоцiацiй можна вважати важливим етапом на шляху розвитку подань про характер дiяльностi як психiки, так i тiла - за аналогiСФю з роботою машини.
Первиннi й вториннi якостi
Велике значення для ранньоСЧ iсторiСЧ науковоСЧ психологiСЧ маСФ локковське розрiзнення первинних i вторинних якостей. Первиннi якостi iснують поза залежнiстю вiд нашого сприйняття. Прикладом такого роду первинних якостей будуть, скажемо, розмiри й форма будинку. Колiр фасаду - це приклад вторинних якостей. Такi характеристики, як колiр предмета, залежнi вiд сприйняття людиною. Рiзнi люди бачать тi або iншi кольори по-рiзному. Вториннi якостi - такi як колiр, захiд, звук i смак - iснують не самi по собi, а через наше сприйняття. Наприклад, якщо лоскотати у людини перинкою в носi, то виникаючий при цьому чихання характеризуСФ не перинка, а нашу реакцiю, на дотик пера. Так само й бiль, що виникаСФ вiд порiзу, говорить не про нiж, а про нашу реакцiю на рану.
Цi своСЧ уявлення Локк iлюструСФ за допомогою наступного простого досвiду: вiзьмемо три СФмностi, заповненi водою. В одну СФмнiсть наллСФмо холодну воду, у другу - теплу, а в третю - гарячу. Далi, опускаСФмо лiву руку в посудину з холодною водою, а праву - у гарячу воду. Потiм помiщаСФмо обидвi руки в посудину з теплою водою. При цьому одна рука буде вiдчувати цю воду як теплу, а iнша - як холодну. Зрозумiло, що тепла вода не мiняСФ своСФСЧ температури нi в першому, нi в другому випадку. Вториннi якостi iснують лише в нашiм