Економічне піднесення в Межиріччі у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

Контрольная работа - История

Другие контрольные работы по предмету История

льне рабство, тобто вони мали право заводити сімї і навіть викупити себе з неволі. У кінці III тис. до н. е. в Месопотамії утворилося могутнє централізоване Вавилонське царство. Найбільшого розквіту воно досягло за царя Хаммурапі (17921750 pp. до н. е.). Як і в Месопотамії в цілому, головною галуззю господарства вавилонян було землеробство. За Хаммурапі будувалися грандіозні канали. Як свідчить його кодекс, у той час існувало рабство,що трималося на війнах і боргах. Однак переважну частку сільськогосподарської продукції виробляли вільні селянські общини. Значного розвитку набула зовнішня та внутрішня торгівля. Вавилонські купці вивозили фініки, інжир, зерно, вовну, ремісничі вироби, а ввозили рабів, предмети розкоші, ліс, метали, камінь. Існувало лихварство. Виникли ремісничі міста, торгівля. Знаряддя праці виготовлялися як з металу (міді, бронзи), так і з каменю. Гончарі славилися своїми глиняними виробами, ткачі бавовняними тканинами. Вторгнення завойовників на деякий час загальмувало господарську діяльність місцевих жителів. Використовуючи залізні знаряддя праці, землероби на зрошуваних полях збирали два врожаї на рік цукрової тростини, пшениці,проса, льону, бавовнику, рису. Високого рівня розвитку досягли ремесла ковальство, ткацтво, гончарство, ювелірна справа тощо. Грошовий обіг був нерозвинений, та й справжні монети зявилися у формі шматочків срібла з печаткою лише у V ст. до н. е. Рабство мало патріархальний характер, сільська община зберігала панівне становище в економіці країни. Особливості східного рабства можна узагальнити так:

1. Воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного життя сільське господарство залишилось поза рабовласницьким виробництвом. Лише частково праця рабів використовувалася для обробітку ґрунту,особливо в системі царського і храмового господарства.

2. Раби належали в основному державі. Головними джерелами рабства були війни, піратство, боргове рабство.

3. Використання рабської праці було однобоким і не продуктивним. Рабів використовували для обслуговування рабовласників, вони брали участь у будівництві пірамід, каналів тощо.

4. Східне рабство не було класичним, у ньому перепліталися громадські та рабовласницькі елементи.

Два типи - східне та античне рабство їм властиві спільні риси: ручна технологія з індивідуальними та спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства та натурального господарства, позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці. Східне рабство виникло в 4 тис до н.е. в Стародавньому Єгипті. Найбільшим господарським досягненням єгиптян стала зрошувальна система землеробства. Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його могли тільки вільні селяни. Поступово жерці, фараони присвоїли общинні землі, перетворили селян на залежних від себе виробників. У Єгипті виникла жвава торгівля між північчю та півднем. У країні існували ринки рабів. Найбільшими рабовласниками були фараони. Головною продуктивною силою були селяни. Великої різниці між рабами та селянами общинниками не було У 525 р до н е Єгипет завоювали перси. До району східного рабства належали Межиріччя Тигру та Євфрату. Основне населення - селяни, які обробляли землю і працювали за частку врожаю на храмові господарства. Незважаючи на існування рабства головними виробниками були селяни. Економіка східного рабства характерна і для Стародавньої індії та Китаю. Особливості східного рабства: воно не володіло суспільним виробництвом. Головна сфера економічного житті - сільське господарство опинилося поза межами рабовласницького виробництва. Раби належали державі, головними їх джерелами були війни, піратство,боргове рабство. Використання праці рабів було однобоким і непродуктивним, вони брали участь у будівництві храмів, пірамід, каналів.

У Греції переважало боргове рабство, община зникла, використання рабської праці стало різнобічним та ефективним, рабство перетворилося на класичне. У 5 ст. рабовласницьке суспільство в Греції досягло найвищого рівня розвитку. Ремесло і торгівля розвивалося на незначній території землі, на решті переважало сільське господарство. У майстернях ремісників працювали як раби так і вільні громадяни, був відсутній поділ праці. Багато рабів працювало в майстернях, каменоломнях, але переважна частина в сільському господарстві. Джерела рабів: війни, піратство,боги боротьба за землю була важливою ознакою економічного розвитку Риму. Криза рабовласництва на Близькому Сході призвела до занепаду Вавилонського царства і Єгипту, які стали жертвою персидських завоювань. Однак цей режим відроджується в нових країнах Середземноморя, куди поступово перемістилися центри Стародавнього світу. Це виявилося в економічному піднесенні Греції та Риму. У світовій історії розпочався новий період, відомий під умовною назвою античний (лат. antiquus давній). Хронологічно він охоплював першу половину І тис. до н. е. першу половину І тис. н. е.

 

2) Розвиток міжнародних монополій та їх роль у світовій економіці

 

В основу виникнення монополій покладено обєктивний процес розвитку продуктивних сил наприкінці XIX - на початку XX ст. Становлення розвинутої підприємницької економічної системи вимагало адекватної виробничої бази у вигляді великого машинного виробництва. З розвитком техніки, в свою чергу, прискорювався процес витіснення дрібних підприємств: нова техніка могла бути використана лише на великих підприємствах. Технічні переваги д?/p>