Економічне піднесення в Межиріччі у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

Контрольная работа - История

Другие контрольные работы по предмету История

?ий, як нільський і фактично лише замулює русла рік і зрошувальні канали. Таким чином, посіви зернових у березні та червні необхідно було штучно зрошувати, а у квітні-травні оберігати від затоплення. Крім того, пізній розлив річок посилював засолення ґрунтів внаслідок швидкого випаровування. Засоленість полів зменшувала врожайність і через певний проміжок часу доводилося освоювати нові ділянки землі. Тому традиції іригаційного землеробства в Межиріччі проіснували лише до початку нашої ери. Очевидно, що в таких складних умовах освоїти територію (а це означало вирити тисячі каналів та збудувати десятки тисяч дамб) і суворо дотримуватися технології зрошувального землеробства могли лише високоорганізовані і численні людські організації. У "широтному" же відношенні регіон чітко поділяється на південний Шумер і північний Аккад. Перший древніший, він виник у четвертому тисячоріччі до н.е., фактично це перша відома на землі цивілізація. Споконвічно тут склалася безліч дрібних міст-держав: Урук, Ур і т.д. Писемність шумерів розшифрована, але їх важко віднести до якої-небудь сучасної мовної родини. Аккадці відомі з третього тисячоріччя до н.е. коли виникли їх, аналогічні шумерським, міста-держави: Аккад, Мари, Лагаш... Аккадська мова, цілком обґрунтована, відносять до семітської групи великої семіто-хамітської мовної родини. У політичних і культурних відносинах Аккад є учнем Шумеру. Для історії древнього Дворіччя характерно був стан нестабільності, що, частково стимулювало відносно швидкий розвиток регіону. На кінець IV ст. до н. е. в Південній Месопотамії існували понад 20 дрібних держав. їх правителі називалися патесі, а самі держави в свою чергу - патесіати. Між найкрупнішими патесіатами - Ла-гашем та Уммою в кінці IV тис. до н. є. починається боротьба за обєднання під своєю владою Південного Межиріччя. Міста запекло бороли за владу, що іноді виливалося в створення великих держав. Перша спроба побудови імперії була почата Саргоном Аккадським, який обєднав усі Межиріччя.. У його війську налічувалося 5400 воїнів. Вважається, що це перше в історії постійне військо. За службу його воїни отримували від царя земельні наділи. Близько 2320 р. до н. е. в Лагаші вибухнуло народне повстання, кероване Урукагіною (Уруінімгіною), що стало переможним. Урукагіна за період шестирічного правління (2318-2312 pp. до н. є.) здійснив важливі соціальні реформи, які вважаються найдавнішими відомими правовими актами в галузі соціально-економічних відносин. Були скасовані побори зі жрецького персоналу, збільшено натуральне утримання підневільних храмових робітників, відновлено незалежність храмового господарства від царської адміністрації. Певні поступки були зроблені і рядовим прошаркам населення: зменшено плату за здійснення релігійних обрядів, скасовано деякі податки з ремісників, полегшено повинність на зрошувальних спорудах. Окрім цього, Урукагіна відновив судову організацію в сільських общинах та гарантував права громадян Лагашу, захистивши їх від лихварської кабали. Нарешті була ліквідована поліандрія (багатомужжя). Усі ці реформи Урукагіна видав за договір з головним богом Лагашу Нінгірсу, а себе оголосив виконавцем його волі. Реформи не зачепили землеволодіння знаті, не ліквідували повністю боргової кабали. Через шість років після переможного повстання Урукагіни землі Лагашу були захоплені армією Умми, а реформи Урукагіни - скасовані. Набагато більш серйозним явищем була імперія Третьої династії Ура, під керівництвом якої влада в регіоні знову перейшла до шумерів. Вона проіснувала більш століття. Економічне життя Месопотамії, керованої Уром, відрізняла крайня упорядкованість. Пануючою формою були великі державні господарства, усі виробничі процеси усередині який були розписані з надзвичайною старанністю (ми знаємо про це, тому що збереглися глиняні таблички, що містять велику документацію). Нерідко економіку Ура епохи Третьої династії називають планової, порівнюючи із соціалістичною практикою. Панування шумерської цивілізації простиралося від південного узбережжя Малої Азії через усі Дворіччя, охоплюючи південне узбережжя сучасного Ірану і північне узбережжя Аравії. Впливу ж шумерів були піддані і більш далекі країни, наприклад, хараппська цивілізація долини Інду. Однак імперія ця, будучи поліетнічної, (шумери складали в ній меншість населення), поступово стала ареною боротьби між провінціями. Західні (Сирія, Палестина) території виявляли тенденцію до відпадання. Проти них шумерські царі залучали войовничих еламітів (населення князівства на повязаною з Месопотамією території Іранського нагіря). Боротьба прийняла спустошливий характер і привела не тільки до загибелі імперії і втраті шумерами політичної переваги, але і до їх асиміляції Аккадом. Одна з найдавніших світових культур культура Месопотамії (межиріччя Тигру і Євфрату), культура стародавніх шумерів і аккадців (жителів Північної Месопотамії), що скорили міста Південної Месопотамії, але асимілювали і зберегли культуру шумерів. Як писав С. Крамер, історія починається в Шумеру. Саме там наприкінці IV тис. до н.е. на зміну первісній культурі прийшла писемна культура міського типу. Міста стародавньої Месопотамії землеробські поселення, привязані до водних артерій рік і каналів, якими звичайно здійснювався звязок між містами. В містах розташовувалися палаци і храми, житла хліборобів і ремісників. Невеликі за чисельністю жителів міста були одночасно державами з необмеженою владою царя і розробленою правовою