Економічне піднесення в Межиріччі у ІІІ-ІІ тис. до н.е.

Контрольная работа - История

Другие контрольные работы по предмету История

ого ремесла, насамперед гончарного та бронзо-ливарного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру. Обмінювалися мідь, бронза, золото, бурштин, фаянс, сіль. Найдавнішим населенням на території південного Межиріччя були, найімовірніше, шумерійці. На північ від них жили семіти, яких в науці називають аккадцями за назвою їх першої обєднаної держави Аккад. Вони прийшли сюди, очевидно, з Аравії, яку вважають батьківщиною всіх семітських племен. Уже в У-ІУ тис. до н.е. шумерійці перейшли до осілого способу життя і землеробства, заснованого на штучному зрошенні. Займатися землеробством у постійно затоплюваній і заболочуваній долині можна було лише за умов проведення дуже трудомістких іригаційних робіт. Регулювання розливів рік вимагало обєднаних зусиль, низки спеціальних робіт. Однак таке обєднання ґрунтувалося вже не на кровній спорідненості а на територіальній близькості, на сусідстві людських колективів. Унаслідок цього відбувається процес розкладу первіснообщинного устрою, і на зміну родової приходить територіальна (сусідська) община. Наступний крок у соціальному розвитку суспільства поява рабства. Поштовхом до цього був достатньо високий рівень розвитку продуктивних сил, коли безпосередній виробник міг виробляти продуктів більше, ніж це необхідно для забезпечення потреб своєї родини. У Ш тис. до н. е. рабів у Шумері було небагато, їхній статус патріархальне рабство, тобто вони мали право заводити сімї і навіть викупити себе з неволі. У стародавній Месопотамії завдяки кліматичним умовам дуже рано, вже в IV тис. до н.е., йшов неухильний процес зростання продуктивних сил, соціального розшарування, і це тоді, коли в Європі всюди ще панував первіснообщинний лад. Іншою важливою обставиною, що сприяла швидкій появі рабства, була потреба у виконанні великого обсягу тяжких робіт, повязаних з освоєнням нових площ під землеробські культури, для спорудження нових каналів і дамб, транспортних шляхів та ін. Спочатку кількість рабів ще була обмежена, і праця їх переважно застосовувалась для домашніх потреб, а основний тягар так званих царських робіт лягав на плечі вільних общинників. Потім щораз більше рабів змушували працювати власне на цих громадських, публічних роботах. Тут у старожитності існували численні держави, що відіграли виключно важливу роль у становленні й розвитку світової цивілізації. Чудові умови для сільського господарства в басейнах рік, обмін і торгівля з сусідніми племенами сприяли швидкому розвитку продуктивних сил, виникненню великих поселень, декотрі з яких виросли у міста. Взагалі, місто (як наслідок процесу урбанізації) стало принципово новим явищем в історії людства; воно стає центром управління, ремісничого виробництва, релігії і мистецтва. Цивілізації Стародавнього Світу засновувались на рабовласницькій соціально-економічній системі, за якої суспільство поділяється на три основні класи: рабів, дрібних вільних виробників і панівний клас, до складу якого входили землевласницька, придворна й чиновницька аристократія, командний склад армії, жрецтво і заможна верхівка землеробських общин. Необхідність обєднання і координації зусиль численних громад зумовила зростання ролі державної влади, створення специфічної форми такої влади необмеженої монархії, яку часто називають східною деспотією. Цар був не тільки носієм усієї повноти влади (законодавчої, виконавчої, судової), але й визнавався надлюдиною, ставлеником богів, їх нащадком або й навіть одним з богів. Перші рабовласницькі цивілізації сформувались на рубежі IVIII тис. до н.е. у Єгипті і Месопотамії; вони багато в чому визначили весь подальший розвиток Близького Сходу. На протязі ІІ першій пол. І тис. до н.е. триває розклад первіснообщинного ладу і виникнення рабовласницьких держав в інших частинах Стародавнього Світу. Міста-держави (поліси) складаються у Східному Середземноморї (Угаріт, Ебла, Бібл та ін.), в Малій Азії і Північній Месопотамії формуються Хеттська й Ассірійська держави, закладаються основи індійської та китайської цивілізації. З невідомих нам причин центр урбанізації розташований був у Південній Месопотамії. Можна, і навіть необхідно сказати (хоча підкріпити це жодними задовільними доказами неможливо), що лише в цьому районі Близького Сходу урбанізація розвивалася спонтанно. У клинописних джерелах неможливо відшукати найменшого антагонізму між мешканцями міст і сільської місцевості, який був характерною рисою багатьох міських цивілізацій. Щодо початків шумерської писемності, то Лео Опенгейм, зокрема, відзначив: Майже не викликає сумніву, що принцип логографічного письма було винайдено не шумерськими попередниками тих месопотамців, яким належать найбільш ранні з визнаних шумерськими написи на глині, або: Клинописні тексти надають унікальну можливість побачити еволюцію системи письма. Зараз можна простежити майже всі стадії, крім найпершої.

Історична доля Месопотамії ("Межиріччя", "Дворіччя") була іншою, ніж у Єгипту. Єгипетська цивілізація склалася в долині однієї великої ріки - Нілу; месопотамська в долині Тигру і Євфрату. Необхідно відзначити, що природні умови Південної Месопотамії незрівнянно менш сприятливі для іригаційного землеробства, ніж дельта Нілу для басейнового. Справа в тому, що сніг в горах Вірменії та на півночі Туреччини тане лише у квітні-травні (Ніл розливається на місяць раніше), а намул, принесений цими двома ріками, далеко не такий родю?/p>