Екологiчна безпека мастильно-охолоджувальних рiдин
Дипломная работа - Экология
Другие дипломы по предмету Экология
?i водорозчиннi органiчнi продукти, серед яких переважають поверхнево-активнi речовини (ПАР). В синтетичних МОР застосовують ПАР усiх трьох видiв (анiоноактивнi, катiоноактивнi, неiоногеннi). Як компоненти синтетичних МОР використовуються також водорозчиннi полiмери невисокоСЧ молярноСЧ маси (М 104) - олiгомери або ж комплекснi сполуки (в вузлах кристалiчноСЧ решiтки яких знаходяться комплекснi iони, здатнi до iснування у водному розчинi). Комплекснi сполуки можуть покращувати мастильнi та iншi властивостi водних розчинiв. Наприклад, широко використовувана натрiСФва сiль етилендiамiнотетраоцтовоСЧ кислоти (трилон Б) СФ iнгiбiтором корозiСЧ, помякшувачем води, промотором деяких бактерицидiв.
Напiвсинтетичнi МОР вiдносяться до середовищ з колоСЧдним ступенем дисперсностi. Компонентами, що диспергуються СФ маловязкi (3 - 10 мм2/с) мiнеральнi або синтетичнi масла, водонерозчиннi органiчнi рiдини. Компонентами напiвсинтетичних МОР СФ водорозчиннi та вододиспергованi полiмери з молярною масою бiльш як 104 (полiвiнiловий спирт, алкiднi смоли, фенолформальдегiднi смоли, казеСЧн, натуральний каучук, полiвiнiлацетат, полiвiнiлхлорид, синтетичний каучук (КС-65).
ЕмульсiСЧ - грубодисперснi сумiшi нерозчинних фаз. Основною (дисперсiйною) фазою звичайно СФ вода, а дисперсною - найдрiбнiшi краплинки масел. Емульсiю одержують шляхом довiльного або примусового диспергування у водi концентрату, який називають емульсолом. У загальному випадку вiн складаСФться з таких компонентiв: базовоСЧ масляноСЧ основи; емульгатора; протиспрацьовувальних, протизадирних та антифрикцiйних присадок; добавок, якi покращують експлуатацiйнi властивостi емульсiСЧ (iнгiбiтори, бактерициди, стабiлiзатори та iн). У якостi основи емульсолiв звичайно використовують середньовязкi мiнеральнi масла нафтеновоСЧ або змiшаноСЧ основи. Доля масла в емульсолi не перевищуСФ 85%.
Емульгатори - речовини, якi надають стiйкiсть емульсiям, тобто СФ СЧх стабiлiзаторами. РЖснуСФ двi групи емульгаторiв. До першоСЧ, найбiльш важливоСЧ, групи вiдносять ПАР, якi розчиннi в обох фазах емульсiСЧ (або в однiй з них), сильно адсорбуються на межi роздiлу та зменшують внаслiдок цього мiжфазний поверхневий натяг. Для одержання стiйких емульсiй типу тАЬмасло у водiтАЭ необхiднi емульгатори, якi добре розчиняються у водi. До них належать мила вищих органiчних кислот; солi нафтенових, смоляних сульфокислот, анiоноактивнi синтетичнi ПАР та iн. милоподiбнi продукти. У багатьох емульсiй емульгаторами СФ водомаслорозчиннi сульфонати. Другу групу емульгаторiв складають твердi високодисперснi мiнеральнi порошки. ЕмульсiСЧ типу тАЬмасло у водiтАЭ добре стабiлiзуються гiдрофiльними порошками (глинами, каолiнами, бентонiтами, оксидами, карбонатами, сульфатами металiв та iн). Часто емульгатор вiдiграСФ роль мастильного агенту, покращуСФ розтiкання та мийнi властивостi емульсiСЧ, пiдсилюСФ антикорозiйну дiю. Емульсоли можуть бути легованi рiзними протизадирними, протиспрацьовувальними i анти-фрикцiйними присадками, бактерицидами i iнгiбiторами.
Маслянi МОР мiстять базове мiнеральне масло (60-95%) та рiзнi присадки. За хiмiчним складом мiнеральне масло - складна сумiш високомолекулярних вуглеводнiв, якi умовно подiляють на декiлька груп: нафтеновi, ароматичнi i нафтеноароматичнi, парафiновi.
Структурно-груповий склад мiнеральних масел визначаСФ здебiльшого функцiональнi та експлуатацiйнi властивостi масляних МОР, зокрема виявляСФ сильний вплив на ефективнiсть дiСЧ хiмiчно активних присадок, якi вводяться до масел для покращення СЧх технологiчних властивостей. Окрiм згаданих вуглеводнiв, у маслах мiстяться природнi маслорозчиннi ПАР i асфальтосмолистi речовини. Маслорозчиннi ПАР - це сiрчистi, азотистi i кисеньвмiснi органiчнi сполуки. РЖз сiрчистих сполук використовують сульфiди та меркаптани. Азотистi сполуки масел умовно подiляють на основнi та нейтральнi. До основних вiдносять сильнi азотистi основи, такi, як гетероциклiчнi сполуки (гомологи пiридину, хiнолiну, iзохiнолiну, акридину). Гетероциклiчнi азотистi сполуки та СЧх похiднi використовують як iнгiбiтори. До нейтральних азотистих сполук належать - гомологи пiролу, iндолу, карбазолу та рiзнi речовини типу амiдiв. Кисеньвмiснi сполуки в маслах представленi фенолами та нафтеновими компонентами. Останнi вiдносяться до найважливiших природних ПАР, СЧх вмiст у маслах може сягати 3%. Нафтеновi компоненти СФ типовими карбоновими компонентами, здатними утворювати рiзнi солi (нафтенати). Найчастiше маслянi МОР готують на основi iндустрiальних масел. Вважають, що кращими маслами СФ такi, де вязкiсть не перебiльшуСФ 50 м2/с при 40 С.
Особливу групу МОР складають синтетичнi масла (СМ). Вони повнiстю негорючi, виключно хiмiчно iнертнi та термiчно стабiльнi, працездатнi при дуже низьких температурах, мають добрi антифрикцiйнi властивостi. Синтетичнi масла, як МОР, застосовуються обмежено внаслiдок СЧх дорожнечi. Нерiдко СМ використовують як присадки (вязкiснi, антипiннi) до водних i масляних МОР. СМ можна подiлити на двi групи: кремнiйорганiчнi та фторорганiчнi.
Використовують i так званi бiологiчнi масла (БМ). До них вiдносять масла рослинного i тваринного походження. Вони можуть застосовуватися як самостiйнi мастильнi засоби, так i як добавки до iнших МОР. На мастильну здатнiсть рослинних масел позитивно впливають присутнi там фосфатиди. Касторове масло iнодi застосовують як самостiйний мастильний засiб на вiдповiдальних операцiях. До рецептур багатьох сучасних МОР на воднiй та маслянiй
Copyright © 2008-2014 studsell.com рубрикатор по предметам рубрикатор по типам работ пользовательское соглашение