Еволюційний шлях розвитку книги
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
асті посилали численних православних проповідників-місіонерів, будували церкви й монастирі. Природно, що для нових церков знадобилися богослужбові книги в більшій кількості, чим їх могло дати рукописне виробництво. Крім того, рукописні книги завжди страждали недоліком, звязаним зі способом їхнього виготовлення, - достатком помилок і неточностей. На цю обставину вже давно звертали увагу утворені люди. Учений чернець Максим Грек, викликаний із Греції в Москву при Василеві III як перекладач, виявив у рукописних книгах безліч помилок і намагався внести виправлення в переклади. На церковному соборі 1551 року, що получили назву Стоглавого, цар Іван IV говорив: "Божественні книги переписувачі пишуть із неправлених перекладів, а написавши, не правлять же; опис до опису прибуває, і недописи, і крапки непрямі".
Єдиний спосіб усунення цих недоліків полягав у тому, щоб перейти від ручного виробництва книг до механічного; так зародилася думка про заклад у Москві друкарні.
У політичному плані введення друкарства в Москві було одним з тих державних заходів, які проводив Іван Грозний в 60-х рр. XVI в. з метою зміцнення самодержавства (реформа суду, створення стрілецького війська, губні й земські установи й т.д.).
У післямові до Апостола 1564 р. - в одному з основних джерел по історії початкового московського друкарства - вказуються дві причини, що спонукали Івана Грозного ввести друкарство в Москві: потреба у великій кількості церковних книг для знову споруджуваних храмів у Москві й інших містах, особливо в місті Казані "і в межах його", і необхідність виправлення "розтлінних" книг.
У завойованій в 1552 р. Казані уряд Івана IV насильно вводив християнство серед татар і всіляко заохочував тих, хто приймав хрещення. Щоб задовольнити зрослий попит на церковну літературу, Іван Грозний повелів купувати святі книги на торгу "і у святих церквах полагаті".
Але тоді виникло ще одне утруднення - більшість книг виявилися непридатними, були перекручені "недосвідченими й нерозумними" переписувачами, містили різні помилки. "Псування" книг породжувало єресь, вело до релігійного вільнодумства. В умовах загострення класової боротьби в XVI в. несправні церковно-службові книги використовувалися в політичних інтересах супротивниками пануючих порядків.
З середини XVI в. уряд Івана IV почав шукати кошти і людей для освоєння типографського мистецтва. Спроби завести в Москві друкарство за допомогою іноземців не увінчалися успіхом. За словами Івана Федорова, великий князь Іван Васильович "начат помышляти, как бы изложить печатные книги, якоже в грекех, в Венеции, и во Фригии и в прочих языцех". З досвідом видавничої справи за кордоном міг познайомити наших книгопечатників освічений письменник-публіцист Максим Грек. Навчаючись наприкінці XV - початку XVI в. в Італії, він був близький до знаменитого в той час видавця Альда Мануція. В 1518 р. на прохання Василя III він приїхав у Росію для виправлення перекладів церковних книг. У Москву він привіз із собою й зразки видань друкарні Альда. Російським книгопечатникам були, зрозуміло, відомі й інші друковані книги, створені як у західних, так і в югославянских країнах. Вони зуміли творчо, з урахуванням національних традицій, властивих російському книжковому мистецтву, переосмислити чужий досвід, а в ряді випадків вносили й нове в техніку печатки.
Однієї із самих загадкових сторінок в історії вітчизняного друкарства є питання про Анонімну друкарню й безвихідні видання, що одержали таке найменування у звязку з відсутністю в них вихідних відомостей.
Значення анонімних видань по-різному оцінюється вченими. Одні бачать у них пробні видання перед випуском "Апостола" 1564 р., інші - продукцію приватної друкарні. Як би те не було, безвихідні видання підготували появу "Апостола" - шедевра поліграфічного мистецтва.
1 березня 1564 р. велінням Івана Васильовича IV і благословенням митрополита всєя Русі Макарія вийшла перша російська точно датована книга "Апостол", і Іван Федоров з Петром Мстиславцем увійшли в історію як російські першодрукарі. Дослідниками встановлено, що, хоча Іван Федоров і Петро Мстиславец використовували техніку набору, верстки, печатки, аналогічну анонімним виданням, вони трудилися в самостійній друкарні. Очевидно, що заклад нової "друкарни" вимагав довгого часу. З післямови до "Апостола" відомо, що робота над ним велася протягом року з 19 квітня 1563р. по 1 березня 1564 р. Для надрукування "Апостола" необхідно було відлити шрифти, зробити встаткування. Тривалий час зайняла й підготовка тексту "Апостола". Він був відредагований при участі митрополита Макарія.
2.4 Сучасна книга
З початком XX століття безперервний процес розвитку видавництва й книгорозповсюдження, незважаючи на кризи, викликані революційними потрясіннями й війнами, вступає в еру, коли соціальна й економічна могутність капіталізму стає всеосяжним і непереборним.
Початок XX століття відзначено крайньою нерівномірністю економічного, соціального, культурного стану народів і держав. Наприкінці XX сторіччя слабко розвинені країни по суті зникли з карти планети. Це спричиняло не просто поширення грамотності, а досягнення всіма націями, кожним громадянином окремо досить високого рівня освіченості. За цим треба створення загальнодоступної печатки, книговидання.
Прогрес науки, техніки, промисловості, культури, побуту всіх народів привів до створення ефективних засобів спілкування й ?/p>