Еволюційний шлях розвитку книги
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
у ілюстрацій - літографія. Власник невеликої нотопечатні в м. Мюнхені Алоіз Зенефельдер експериментуючи, в 1799 р. запатентував друкування із гладкої поверхні пористого каменю, де попередньо спеціальною, жирною фарбою наносився зроблений від руки малюнок. Літографія також пережила незвичайний успіх. Зєднуючись із іншими формами друкування, вона дала ряд продуктивних технологій (наприклад, хромолітографію - багатобарвну печатку). Слідом за торцевою гравюрою вона панувала в книговиробництві XIX століття. Особливо продуктивною вважалася гравюра на сталі, оскільки менше зношувалася при тисненні. Для двоколірної печатки використовувався спосіб маскування, коли на одному аркуші текст друкувався двічі, з різних для кожного кольору друкованих форм.
Могутній імпульс в подальшому розвитку книговиробництва дав винахід фотографії. В 1839 р. француз Л.Ж.М.Дагер запропонував спосіб одержання фотозображень, названий їм дагерротипією. Цей спосіб був удосконалений Ж.Н.Ньєпсом і одержав назву фотоцинкографія. Застосовується він і в сучасній поліграфії. В 80-ті роки американський винахідник Отмар Мергенталлер запропонував практичний і порівняно простий агрегат, що він назвав лінотип, тобто строкоотливну машину, що зєднує в собі операції набору матричних форм для кожної літери за допомогою клавіатури виключення рядків, що набираються, нарешті, виливка набраного тексту. В останні роки XIX століття була винайдена офсетна ротаційна печатка. "Офсет" - слово англійського походження, воно означає "перенос" і в буквальному значенні переводиться як "печать з переносом" або "непряма печать". Офсетна ротаційна печать через проміжні валики переносить фарбу, що перешкоджає стиранню друкованих форм.
Основним підсумком технічної революції в друкарстві зявилося те,що було покладено початок поліграфії як особливому роду діяльності людини в процесі створення книг.
Книги XIX століття розділялися на дві категорії: книги розкішні для заможних покупців і книги дешеві, непоказно оформлені для широких мас. Розкішні дорогі видання друкувалися на "слоновому" паперу із золоченим обрізом, з багатобарвними літографіями й гравюрами. Вони особливо славилися своїми плетіннями з рясним тисненням. Шкіряне плетіння поступилося місцем переплету-картонажу. Для цього було винайдено спеціальні синтетичні матеріали: коленкор, дерматин, ледерин.
Дорога книга випускалася нарочито малими тиражами, про що широкомовно повідомлялося в рекламі. Для залучення бібліофілів на кожному екземплярі ставився порядковий номер. Після друкування тиражу набір розсипався, тому що покупець повинен був бути впевнений, що придбав бібліографічну рідкість. Із цією же метою на титульному аркуші вказувалося, що книга більше видаватися не буде.
Масові видання друкувалися "комерційними" тиражами (до 150 тисяч екземплярів) на газетному папері, у паперових обкладинках "кольору вершкового масла". У поспіху виготовлені, а скоріше знову ж заради реклами, "прибуткові" видання надходили в продаж нерозрізаними. Нерідко та сама книга друкувалася одночасно у двох видах: у розкішному виданні для багатих бібліофілів і випусками у вигляді брошур для масового покупця.
До видання розкішних книг, журналів, альманахів, навіть серійних покетбуків усе ширше залучалися художники.
Особливо високої майстерності в цьому напрямку досягли ілюстратори класичних добутків світової літератури - Шекспіра, Байрона, Ґете, Диккенса, Сервантеса й ін. В XIX столітті вже майже не зустрічався видавець-гуманіст, під погрозою розправи й руйнування друкуючий книги авторів, у чиї ідеї він свято вірить, або книгопродавець-просвітитель, що переправляв через границю заборонені брошури й що ризикує потрапити на ешафот. Їм на зміну прийшов ґрунтовний комерційний діяч "товстосум", що не гидував часом і передруком і перекручуванням тексту, що робив на книзі гроші.
2.3 Друкарство на Русі
Неможливо представити сучасне суспільство без книг. Однак люди прожили більшу частину своєї історії без них. Накопичені знання одне покоління передавало іншому усно, або ж показуючи, як треба працювати, щоб забезпечити себе їжею, житлом, одягом. Коли люди перестали жити більшими групами, коли зложилися перші держави, обсяг, і розмаїтість знань стали занадто великі, щоб їх можна було зберегти в памяті. Та й передаватися такі відомості повинні були вже не тільки родичам або найближчим сусідам. Потрібно було винайти писемність і розмножувати написане. Уже в Древньому світі зявилася писемність.
У середині XVI в. в епоху царювання Івана Грозного друкарство проникає в Московську державу. Введення друкарства в Москві - результат соціально-економічного розвитку феодального суспільства Русі XVI в. Розвиток виробництва й ремесла створювало необхідні технічні передумови для установи в Москві друкарні й переходу від рукописного способу розмноження книг до більше зробленого й продуктивному - друкарства.
Епоха друкарства - напружена боротьби за зміцнення централізованої держави й глибоких змін у всьому укладі російського життя. Центральна державна влада зміцнилася, великі завоювання Московської держави не тільки розширили територію держави, але й підсилили його в боротьбі з колишніми загарбниками-монголами. Московська держава в цей період приєднала великі царства Казанське й Астраханське. Одночасно з розширенням державних кордонів йшло розширення діяльності церкви. У знову завойовані обл