Еволюційний шлях розвитку книги
Курсовой проект - Культура и искусство
Другие курсовые по предмету Культура и искусство
дметом спеціалізованої книжкової торгівлі й виготовлялися на продаж значними для рукопису тиражами. На цей час книга була вже не просто рулоном пописаного папірусу, а зручною для читання й зберігання, ретельно зробленою, витонченою річчю. Торці сувою відшліфовувалися пемзою, внутрішній кінець сувою прикріплювався до деревяного валика, на який книга намотувалася. Кінці валика офарблювалися, а іноді золотилися. До початку сувою міг також прикріплюватися валик або підклеювався пергамент, що захищає край. Книга вкладалася у футляр зі шкіри або пергаменту пурпурний або шафранний кольори, до кінця його прикріплювався пергаментний ярлик із заголовком. Сам папірус від захисту від книжкового хробака промащувався кедровим маслом.
Уже наприкінці I століття н.е. у Римі зявляється нова форма книги - кодекс, книга із сторінками, що перегортаються. Її винахід повязаний з поширенням нового писального матеріалу - пергаменту, який більше підходив для такої конструкції, тому що папірус по згинах легко ламався. Однак кодекс, якому належало майбутнє, у римську епоху не став основним, визначальним типом книги. Він зявився як свого роду іграшка, книга-подарунок, звичайно невеликого формату, причому місткість його виявлялася помітно більшою, ніж у звичного сувою. Імовірно, з ошатним маленьким кодексом було звязано й розвиток ілюстрування в пізньоантичній книзі. У цей період, очевидно, ілюстрації не були сильно поширені, до наших днів дійшли в лічених і переважно пізніх зразках. Ілюструвалися наукові праці, наприклад книги по ботаніці, астрономії. Романи й пєси також забезпечувалися іноді ілюстраціями.
1.3 Древня книга Китаю
У Китаї з початку I тисячоріччя до н.е. для письма використовувалися бамбукові планки, рідше - деревяні. На кожній з них міститься вертикальний ряд - рядки ієрогліфів. Дощечка довжиною звичайно від 30 до 60 см уміщала кілька десятків ієрогліфічних знаків. Звязування таких планок являють собою найдавнішу форму китайської книги. У кожному звязуванні містилася одна глава твору, назва її позначалося наприкінці рядка або на звороті планки. Писали на бамбуку деревяною паличкою або кистю, чорнилом служив сік лакового дерева.
У цю епоху в Китаї створюються філософські системи, які визначили духовний розвиток на багато століть уперед, пишуться трактати, що стали незабаром класичними. При дворах правителів ведуться історичні хроніки, збираються великі бібліотеки, керовані вченими-чиновниками. Філософія й книжкова справа стають справами державної важливості.
В III столітті до н.е. поряд з бамбуком у Китаї починають застосовувати для книг новий матеріал - шовк. Шовкові книги мали форму сувоїв. Внутрішній кінець довгої смуги тканини прикріплювався до палички, на яку сувій намотувався. Читали таку книгу вертикальними рядками праворуч ліворуч, поверхня шовку заповнювалася правильними рядами ієрогліфів. Писали по шовку волосяною кистю, що вмочали в розтерту з водою туш. У шовковій книзі були ілюстрації, часом багатобарвні. Білий або жовтуватий шовк розліновувався жовтими, або червоними лініями, пізніше зявився шовк із готовою розліновкою - витканою.
В II столітті н.е. входить у вживання ще один писальний матеріал - папір. Паралельно зі зміною письмового матеріалу вдосконалювалися й знаряддя листа. В I тисячоріччі н.е. починає застосовуватися мяка кисть особливої конструкції, що забезпечує строгу красу китайської каліграфії. Виробляються типи листа: "лисію" - "канцелярський лист", "кайшу" - "статутний лист", "цаошу" - "травяний лист" і ще кілька типів почерку. Про ілюстрації в китайській рукописній книзі відомо дуже мало.
1.4 Книга в Древній Індії
Індійська форма книги, що носить назву "потхи", виготовлялася зі спеціально оброблених пальмових листів - просушених, виварених, відполірованих. Вихідний матеріал визначав форму аркуша - вузьку й довгу. Стопка таких аркушів жовтого кольору, обрізаних із чотирьох сторін для одержання прямокутної форми, і становила книгу. Писали уздовж довгого краю аркуша, прожилки якого служили напрямними лініями, заміняючи графлення. У середній частині аркуша ближче до лівого краю, переписувач залишав вільний квадратик, у якому робився отвір. Через нього пропускався шнурок, що скріплює аркуші й дозволяє зберегти їхній порядок і цілісність всієї книги. В аркушах дуже довгих могло бути два таких отвори, тоді вони скріплювалися двома шнурками. Плетіння складалося із двох дощечок того ж розміру, що й аркуші, вони захищали рукопис зверху й знизу. Шнури пропускалися й крізь них і обмотувалися навколо звязування, а при читанні - розвязувалися й послаблялися.
Писали на пальмовому аркуші чорнилом, приготовленими з рослинного соку, а на півдні Індії текст процарапували металевим штифтом. При читанні в поглиблення втиралася фарба, що проявляла знаки. Писали в Індії кількома мовами й користувалися різними системами письма - уже алфавітними.
У більш пізніх, уже середньовічних книгах палітурні дошки лакувалися, обрізи іноді золотилися.
"Потхи" найбільш відкрита форма книги, що дозволяє користуватися нею в розбивку, а також додавати, витягати окремі аркуші, заміняти їх або міняти порядок. Аналог сучасної картотеки. Ця форма книги виявилися дуже стійкою: "потхи" виготовлялася в Індії й країнах Південно-Східної Азії ще в минулому столітті.
2. Розвиток друкарства
2.1 Початок друкарства
&nbs