Договори на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
Дипломная работа - Юриспруденция, право, государство
Другие дипломы по предмету Юриспруденция, право, государство
? договорів у системі договірних зобовязань. Сформувалося два основних підходи:
1)договори щодо обєктів інтелектуальної власності не виділяються в самостійну групу цивільно-правових договорів;
2)в системі договірних зобовязань цим договорам відводиться самостійне місце.
Перший підхід домінував у цивілістичній літературі радянського періоду і зберігає свої позиції в сучасних роботах багатьох російських авторів: М. Брагінського та В. Вітрянського, Ю. Романця та інших. У ЦК України Російської Федерації серед видів договірних зобовязань окремо виділено лише договір комерційної концесії.
Згідно з другим підходом, договори у сфері інтелектуальної власності становлять відносно самостійну групу цивільно-правових договорів. У Російській Федерації ця точка зору представлена, зокрема, в роботах Є. Суханова, В. Бєлова.
У нашій державі відведення договорам у сфері інтелектуальної власності самостійного місця пропонувалося ще до прийняття ЦК України. Так, звертаючись до питання про систему договірних зобовязань, В. Луць виділив в окрему групу договори про передачу результатів творчої діяльності (авторські, ліцензійні договори, договори на передачу науково-технічної продукції тощо).
Власне, даний підхід було втілено у ЦК України при побудові системи окремих видів зобовязань: у розділі III книги 5 є дві глави, в яких закріплено положення про договори, повязані з обєктами права інтелектуальної власності, - глава 75 Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності та глава 76 Комерційна концесія. Таким чином, цивільне законодавство України визначило самостійне місце договорів у сфері інтелектуальної власності в системі договірних зобовязань. Даний підхід видається правильним з таких міркувань.
Насамперед, він враховує специфіку обєктів права інтелектуальної власності як самостійного виду обєктів цивільних прав (статті 177, 199 ЦК України). Оскільки ЦК України не була сприйнята проприєтарна теорія прав інтелектуальної власності, у ньому цілком обґрунтовано виділено два самостійні інститути: право власності, обєктами якого є речі, тобто матеріальні обєкти (книга 3) та право інтелектуальної власності, обєкти якого - нематеріальні за своєю природою результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші обєкти права інтелектуальної власності (книга 4).
Слід зазначити, що обєктом цивільних прав є дії (послуги) та результати дій або робіт (ст. 177 ЦК України). Важливим є розмежування робіт як процесу і безпосереднього результату робіт чи дій. Іноді дослідники ототожнюють послуги і результати дій (робіт), зазначаючи, що послуга це дія, внаслідок якої створюється матеріальний предмет. Насправді, результат є самостійним обєктом цивільних правовідносин. Це має місце в тих випадках, коли кредитора цікавить саме кінцевий результат (матеріального чи нематеріального характеру). Подібне розмежування дій (послуг) і результатів дій знайшло відображення і в переліку обєктів цивільних прав, запропонованому в ст. 177 ЦК України.
У договорах може йтися також про комплексний предмет, який стосується і речей, і дій. Наприклад, при укладенні договору найму квартири, обєктом правовідношення є житло (річ). Але в процесі користування житлом наймачеві надаються різні послуги (наприклад, ремонт жилого приміщення). В цьому випадку обєктом відповідних правовідносин необхідно визнавати також дії (послуги), здійснення яких наймач може вимагати від наймодавця.
Існує низка нормативних джерел, які регламентують суспільні відносини щодо прав власності, використання і розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Серед них Конституція України, ЦК України, Про охорону прав на винаходи і корисні моделі, Про охорону прав на промислові зразки, а також міжнародні акти, ратифіковані ВРУ (Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів 1886 року тощо) та інші.
До обєктів цивільних прав належать результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші обєкти права інтелектуальної власності (ст.199 ЦК України). Зокрема, продуктами такої діяльності є винаходи, промислові зразки, твори науки, літератури, мистецтва незалежно від форми, призначення, цінності, а також способу відтворення. Результати творчої діяльності людського розуму оточують нас і на роботі, і в повсякденному житті.
Безумовно, кожному з нас доводилося мати справу з творами літератури. Даний обєкт інтелектуальних прав поряд з іншими підпадає під правову охорону і є складним поняттям, що охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були виражені, як-то: книги, брошури та інші письмові твори; лекції звернення, проповіді та інші подібного роду твори; драматичні й музично-драматичні твори; хореографічні твори і пантоміми; музичні твори з текстом або без тексту; кінематографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним кінематографії; малюнки, твори живопису, архітектури, скульптури, графіки і літографії; фотографічні твори, до яких прирівнюються твори, виражені способом, аналогічним фотографії; твори прикладного мистецтва; ілюстрації, географічні карти, плани, ескізи і пластичні твори, що відносяться до географії, топографії, архітектури або наук. Згаданий перелік міститься в ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів 1886 року. Як ?/p>