Династія Ягелонів в Польщі і Чехії в XV-XVI століттях
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
°ти. Також треба було посилити оборонну обох воріт: біля західної надворотної башти було побудовано укріплення, а перед східною батбакан вузенький двір, представляючи собою передзамкове укріплення. Фортифікаційну систему доповнювали декілька оборонних укріплень, в яких можна було установити вогнепальну зброю. Сама відома з них „Даліборка” була і місцем увязнення. Висока майстерність Рейта проявилась також і при обновленні Королівського замку. Найвідомішими, які збереглись до наших днів архітектурними памятниками того часу є Владиславський зал і аудієнц зал творіння Рейта 1490 1502 років. Монументальне враження справляє сітчата система дугообразних зводів. Така ж вражаюча майстерність була досягнута і в створенні так званої Драбини вершників, тобто головної святкової драбини при вході в Владиславський зал. Західне крило Королівського замку і новий королівський ораторій в капелі святого Вацлава є творіннями майстра Ганса Шпейса з Франкфурта. В 1503 1510 роках Бенедикт Рейт з Пистова також побудував так зване Людвіковське крило замку, вже в чисто ренесансному стилі. Фасад будівлі з боку міста розділений вікнами в стилі раннього ренесансу.
Отже, не дивлячись на протистояння в Чехії між Матяшем Корвіном і Владиславом ІІ Ягелоном, до влади все ж таки прийшов останній. Його правління ознаменувався релігійними сутичками між чеською шляхтою. Мир на КунтаГорі врешті решт поклав кінець цим сутичкам. Але Владислав ІІ як безвільний король змушений був ділити свою владу з привілейованими станами. За сина Владислава Людовіка в країні почалась феодальна анархія, яка супроводжувалась боротьбою двох магнатських угрупувань, в країні ширяться ідеї німецької реформації, відбувається розвиток культури, зокрема архітектури.
2.2 Ягелони в Угорщині
Природним наслідком польськолитовської унії було значне зростання у Східній Європі престижу династії, котра її уклала. Ягелони стали найважливішою династією після Габсбургів, і щоразу, коли виникала політична криза або треба було обирати нового правителя, сусіди Польщі звертали свої погляди на Краків і Вільно. Саме так сталося і в Угорщині після смерті Альберта. Але обставиною, що спонукала угорських магнатів шукати допомоги в Польщі було зростання турецької загрози. Нищівна поразка сербів на Косовому Полі була першим попередженням Угорщині, що вона може стати наступною жертвою турків.
В Угорщині боротьба за трон в цей час точилася між: Лігою баронів на чолі з Ульриком Цилею і Ласло Гараї, які підтримували претензії на трон зі сторони вдови Альберта Ержебет та її сина Ласло Посмертного, їм протистояли прибічники польського короля Владислава ІІІ Варненчика на чолі з Яношем Хуняді. 8 березня 1440 року цей претендент був обраний королем Угорщини під іменем Уласло І (Див. додаток 3). Хоча ще 20 лютого прибічникам Ержебет вдалось викрасти корону і 15 травня 1440 року коронувати нею Ласло V, прибічники Уласло І 17 липня в Секешфехерваре коронували його іншою короною [10,393].
Маючи підтримку більшості пануючого класу Уласло і утвердився при владі в результаті збройної боротьби з прибічниками Ержебет лише в кінці 1442 року: 13 грудня в Дєрє між ними був підписаний договір. Але наслідки цієї боротьби давали про себе знати ще довго. Ержебет заложила в 1440 році ряд міст і замків Західної Угорщини, в тому числі Шопрон, а також угорську корону німецькому королю Фрідріху ІV Габсбургу (з 1442 року німецький імператор Фрідріх ІІІ). Йому ж вона передала, як опікуну, малого короля Ласло V. Так Фрідріх ІІІ отримав привід для свого впливу на угорські справи. Крім того, після смерті Ержебет 19 грудня 1442 року її найманці на чолі з Яношем Іскрою продовжували займати частину Верхньої Угорщини. Самостійні володіння Іскри були ліквідовані лише в травні 1461 року, коли він перейшов на службу до Матяша. До цього часу боротьба центральної влади з Іскрою була безуспішною. В 1442, 1447, 1449, 1450 і 1452 рр. Янош Хуньяді, будучи головою центральної влади, вимушений був заключати мирні договори з Іскрою, який виступав в якості „головного капітана” Ласло V. Все це затримало обіцяний похід Уласло І проти турків. Підбадьорені панським легатом Чезаріні король і Хуньяді в 1443 році вторглися на Балкани, де мали великі успіхи. Хуньяді взяв Ніш та дійшов до Софії. Султан Мурад ІІ запросив миру, пообіцявши повернути Сербію Георгію Бранковичу. Вважається, що в Сегеді був укладений мирний договір, дотримуватися якого заприсягся Уласло І. За цим договором не лише отримала свободу Сербія, але й Волощина відійшла до Угорщини.
Проте, за переказами, папський легат, кардинал Чезаріні, переконав короля не дотримуватися мирного договору, а продовжити хрестовий похід проти турків на тій підставі, що християнин не зобовязаний дотримуватися угоди з невірними. Уласло І був покараний за відступництво його військо вщент розбите у битві при Варні в 1444 році, а король з легатом наклали там життям. Однак ця традиційна оцінка подій 1444 року потребує певного перегляду. Короля Уласло І можна беззаперечно звинувачувати лише в тому, що він прийняв пропозицію султана розпочати мирні переговори в резиденції султана в Адріанополі і пообіцяв затвердити умови виробленого договору. Мурад ІІ, воліючи перевести своє військо до Малої Азії, де йому загрожувала нова небезпека, погодився на зазначені вище умови та прийняв договір, який мав бути скріплений угорським королем у Сегеді.
Немає сумніву, що Георгій Бранкович уклав угоду про перемиря, але король, схоже, за порадою легата відмовився рати