Джерела i основнi риси права в украСЧнi першоСЧ половини 19 вiку, та початок 20 в.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
ктованi генеральним суддею, двома ратниками (призначалися урядом) i пятьма засiдателями (вибиралися вiд дворян кожнi три роки).
Дiяльнiсть всiх судiв в УкраСЧнi була пiдконтрольна губернаторам. Вищою судовою iнстанцiСФю був Сенат.
Протягом 30-х рокiв XIX ст. лiквiдуються мiiевi особливостi судовоСЧ системи УкраСЧни. В 18321834 роках були скасованi пiдкоморськi i мiськi суди.
Генеральний i Головний суди були перетворенi в палахти кримiнального i цивiльного судiв, голови яких призначались iмператором з подання мiнiстра юстицiСЧ, а радники призначалися мiнiстром юстицiСЧ.
На початку 30-х рокiв, пiсля лiквiдацiСЧ дiСЧ магдебурзького права в мiстах ПравобережноСЧ УкраСЧни, СЧСЧ судова система була приведена у вiдповiднiсть з судовою системою ВеликоросiСЧ. Вiдмiннiсть залишалася тiльки в тому, що в УкраСЧнi суддi призначалися, а в РосiСЧ обиралися. Царськими актами 1828 i 1829 рокiв у судах КиСЧвськоСЧ, ВолинськоСЧ i ПодiльськоСЧ губернiй була введена росiйська мова судочинства.
У 1840 роцi на Правобережжi та в 1842 роцi, на Лiвобережжi була призупинена дiя мiiевого права. В 40-х роках судова система.У краСЧни була приведена у вiдповiднiсть iз загально росiйською. Вона була доповнена волосним судом, який складався з двох iнстанцiй: сiльськоСЧ i волосноСЧ розправ. Цей суд розглядав справи державних селян.
Пiдсуднiсть суду сiльськоСЧ розправи складали цивiльнi справи в позовах на суму до 5 руб. та дрiбнi кримiнальнi справи. Волоснiй розправi були пiдсуднi цивiльнi справи з вартiстю позову До 15 руб. i кримiнальнi справи, покарання за якi не перевищувало 3 руб. штрафу, семи дiб арешту або покарання рiзками до тридцяти ударiв. Справи в цих судах розглядалися на пiдставi мiiевих звичаСЧв.
2.1 Суди в УкраСЧнi пiсля судовоСЧ реформи 1864 року.
Судова реформа була найбiльш радикальною, новаторською i технiчно досконалою з усiх реформ другоСЧ половини XIX ст. По iсторичному значенню СЧСЧ можна зрiвняти хiба що з скасуванням крiпосного права. Хоча цивiльне i кримiнальне право не реформувалось, нова iнституцiйна i процесуальна структура системи судочинства являла собою розрив з попередньою правовою традицiСФю, а також приклад творчоСЧ адаптацiСЧ досягнень юриспруденцiСЧ i судовоСЧ практики захiдноСФвропейських краСЧн, головним чином ФранцiСЧ та ВеликобританiСЧ. Судовi устави, обнародуванi 20 листопада 1864 року, i нове процесуальне цивiльне i кримiнальне законодавство ввели систему незалежних судiв, де засiдали професiйно пiдготовленi суддi. Суди були вiдокремленi вiд адмiнiстрацiСЧ i навiть за iмператором залишалось тiльки право помилування. Публiчнiсть i гласнiсть судових засiдань, принцип змагальностi сторiн, введення суду присяжних i адвокатури - все це створило важливi гарантiСЧ демократичних судових процесiв. Була також проведена реорганiзацiя прокуратури та введена адвокатура.
Ефективнiсть судовоСЧ реформи значно зменшувалась тим, що вона зберегла iнститут станбвих судiв для iнородцiв, комерцiйнi суди, а також суди вiйськовi i духовнi. Реформа мiстила багаторазовi застереження та обмеження. Незважаючи на це, царизм проводив судову реформу дуже повiльно, особливо в УкраСЧнi.
У вiдповiдностi з реформою в УкраСЧнi передбачалося створення загальних судiв. Останнi були створенi тiльки в Полтавськiй, Херсонськiй, Катеринославськiй i Таврiйськiй губернiях. В iнших губернiях УкраСЧни було дозволено створення лише мiiевих судiв, та й то через декiлька рокiв пiсля оголошення змiсту реформи, наприклад, у Чернiгiвськiй губернiСЧ з 1869 року, в КиСЧвськiй i Подiльськiй з 1871 року. При цьому склад мiiевих судiв у КиСЧвськiй, Волинськiй i Подiльськiй губернiях не обирався, а призначався мiнiстром юстицiСЧ.
Особливiстю проведення судовоСЧ реформи в УкраСЧнi було те, що вона вiдбувалась тут майже паралельно з введенням в дiю законiв, якi обмежували або скасовували значну частину СЧСЧ прогресивних положень. У пiсляреформеннi роки в судову реформу було внесено бiльш нiж 700 змiн та поправок. Суд присяжних був позбавлений розгляду справ . про пресу i полiтичнi злочини. Частина друга Положення про земських участкових начальникiв лiквiдувала iнститут мирових суддiв. У сiльськiй мiiевостi цим займались земськi начальники, в мiстах мiськi суддi, в повiтах повiтовi члени окружних судiв. На початку XX ст. витрати на утримання судовоСЧ системи значно збiльшуються. Штати окружних судiв i судових палат доповнюються новими судовими i слiдчими посадами. З 1906 року в УкраСЧнi ючали дiяти воСФнно-польовi суди, введення яких було вимушеним кроком держави у вiдповiдь на терор лiвацьких органiзацiй. Тiльки за вiсiм мiсяцiв а серпня 1906 року цими судами було винесено 1100 смертних вирокiв.
Наступнi змiни в судову систему вносяться в роки лерщоСЧ свiтовоСЧ вiйни. ВоСФнно-судовий устав було доповнено роздiлом "Про суд в воСФнний час", в якому говорилося, що в районi воСФнних дiй i в мiiевостях, переведених на воСФнний стан, военно-судова влада Належить воСФнним судам. При надзвичайних обставинах у районах воСФнних дiй i мiiевостях, де вводився воСФнний стан, запроваджувались военно-польовi суди. В Положеннi про них повнiстю вiдтворенi норми Положення про военно-польовi суди 1906 року.
3. Цивiльне право.
Головними джерелами цивiльного права були 10-й том Зводу законiв РосiйськоСЧ iмперiСЧ, а також частина перша "Сiльського судового уставу" 1839 року. 10-й том Зводу складався з чотирьох книг. У першiй книзi регламентувались норми сiмейного права, в другiй, третiй та четвертiй нор?/p>