Джерела i основнi риси права в украСЧнi першоСЧ половини 19 вiку, та початок 20 в.
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
?ного i процесуального права, який складався з трьох частин. Перша частина була зосереджена в двох книгах i мала 196 статей, в яких розглядалися, головним чином, питання правоздатностi осiб рiзних станiв. Друга частина в складi пяти книг включала 947 статей i мала регулювати право власностi зобовязувальне i сiмейне право. Третя частина складалася з трьох книг i включала 896 статей. Вони визначали порядок проведення цивiльного судового процесу.
Аналiз проекту Зводу показуСФ, що законодавець намагаСФться витiснити мiiеве законодавство нормами загальнопросiйського права. Звiд побудовано таким чином, щоо росiйське законодавство виступаСФ в ньому джерелом права, яке регулюСФ найбiльш важливi суспiльнi вiдносини, а мiiеве право як таке, що регулюСФ окремi правовiдносини. Ця мета досягаСФться шляхом повноСЧ iдентичностi системи законiв РосiйськоСЧ iмперiСЧ i "Зводу мiiевих законiв захiдних губернiй". Пiсля затвердження Звiд планувався до введення в дiю на Правобережнiй УкраСЧнi, але на цей час перемагаСФ тенденцiя СФдиного для всiСФСЧ iмперiСЧ законодавства, в якому не було мiiя для мiiевихзаконiв. У 1840 1841 роках на УкраСЧну розповсюджуСФться загальноросiйське цивiльне i кримiнальне законодавство. В Правобережнiй УкраСЧнi мiiеве право було скасоване беззастережно. В Полтавськiй i Чернiгiвськiй губернiях указом вiд 15 квiтня 1842 року вводиться загальноiмперське законодавство з судочинства. При пiдготовцi другого видання Зводу законiв РосiйськоСЧ iмперiСЧв 1842 роцi в 10-й том було внесено ряд норм з "Зводу мiiевих законiв захiдних губернiй" (головним чином, це були норми III Статуту 1588 року) для СЧхнього застосування в Полтавськiй i Чернiгiвськiй губернiях. Таких норм налiчувалося 53 з 3979. Вони регулювали спадковi i сiмейнi вiдносини.
2. СУД РЖ ПРОЦЕС
На початку XIX ст. судова система в УкраСЧнi не була СФдиною. В Слободсько-УкраСЧнськiй, Херсонськiй, Катеринославськiй i Таврiйськiй губернiях судова система була приведена у вiдповiднiсть з судовою системою РосiСЧ. До складу судовоСЧ системи в цих губернiях входили губернськi суди (палата кримiнального i палата цивiльного суду), якi були другою i апеляцiйною iнстанцiСФю для судiв нижчого рiвня. Над становими були совiснi i придворнi суди, якi були створенi на рiвнi губернiй.
Голови палат цивiльного i кримiнального суду призначалися. Палата кримiнального суду розглядала в першiй iнстанцiСЧ справи про посадовi злочини, пожежi, порубки лiсу i iнше. Палата цивiльного суду справи про нерухоме майно в рiзних губернiях, спори про власнiсть у мiстах.
Совiснi суди розглядали "колдовськi" справи i справи про злочини божевiльних та неповнолiтнiх, а iз цивiльних справ майновi суперечки мiж родичами. Рiшення совiсного суду не мали примусовоСЧ сили i були розрахованi на виконання на основi примирення сторiн. Придворнi суди не були обовязковими для кожноСЧ губернiСЧ. Вони розглядали кримiнальнi i цивiльнi справи осiб, станову належнiсть яких було важко визначити, а також справи чиновникiв i вiйськовослужбовцiв, що тимчасово знаходилися в тому чи iншому мiстi в справах служби. Необхiднiсть i склад цього суду визначалися губернатором.
Судами першоСЧ iнстанцiСЧ були земськi суди в повiтах (для дворян i селян), а в мiстах магiстрати i ратушi (для купцiв i мiщан). В Одесi в 1808 роцi був створений комерцiйний суд.
Земськi суди розглядали цивiльнi i кримiнальнi справи, проводили слiдство i здiйснювали виконання рiшень та вирокiв.
У правобережних губернiях, а також Полтавськiй i Чернiгiвськiй структура судовоСЧ системи була iншою. Так, судову систему в Волинськiй, КиСЧвськiй i Подiльськiй губернiях очолював Головний суд, який являвся апеляцiйною iнстанцiСФю для нижче стоячих судiв повiтових, пiдков морських, магiстратських i ратушних судiв. Вiн складався з двох департаментiв цивiльних i кримiнальних справ. Департаменти проводили як роздiльнi засiдання, так i обСФднанi. На вироки i рiшення Головного суду апеляцiСЧ та скарги подавались у Сенат. Повiтовий суд був становим судом для дворян i селян. До його складу входили голова (суддя), два пiдсудки (асесори), нотарь (писар). У розпорядженнi повiтового суду знаходилося четверо возних, у компетенцiю яких входили за дорученням суду розгляд справ про потрави, порубки лiсу, оцiнка i стягнення нанесених збиткiв. Пiдкоморський суд становий суд першоСЧ iнстанцiСЧ в земельних справах. КомпетенцiСФю пiдкоморських судiв був розгляд земельних спорiв. До СЧхнього складу входили пiдкоморiй, комiрник i возний.
У мiстах судовими органами були магiстрати i ратушi. Магiстрати складались, як правило, з двох голiв i чотирьох ратманiв, якi вибиралися мiським населенням. Апеляцiйною iнстанцiСФю для мiських судiв був також Головний суд. При магiстратах функцiонували совiснi суди. Магiстрат розглядав цивiльнi та кримiнальнi справи жителiв мiста.
У вiдповiдностi з III Статутом Великого князiвства Литовського виконання судових вирокiв було покладено в повiтах на повiтовi суди, в мiстах на мiськi. В 1812 роцi було введено СФдиний по всiй iмперiСЧ порядок виконання судових вирокiв: вони були переданi в мiстах мiськiй полiцiСЧ, в повiтах нижнiм земським судам.
Судова система ЛiвобережноСЧ УкраСЧни по мiiевим особливостям була подiбна до судовоСЧ системи ПравобережноСЧ УкраСЧни. Головною судовою iнстанцiСФю тут був Генеральний суд, який мав таку ж компетенцiю, як i Головний суд на Правобережжi. Генеральний суд складався з двох департаментiв, якi були укомпле