Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)
Информация - История
Другие материалы по предмету История
о інших свідків, або людей, які заслуговують на довіру, або також офіційного присяжного писаря. І якщо сам він потім помре і ту свою останню волю смертю підтвердить, то, хоча б і печатки не приклав, такий заповіт має залишатися у силі. А якби хто після складання заповіту залишився живим, то він має право відмінити свій заповіт стільки разів, скільки схоче. Останній же з цих заповітів, підтверджений його смертю і кожному офіційно затверджений властями, має вважатися дійсним. Куплений же маєток, як і рухому річ, кожен може за заповітом передати і продати, кому захоче. Однак, якби хто хотів куплений маєток записати на користь церкви, то це допускається за наступної умови: якщо хто-небудь із духовних осіб буде володіти цим маєтком, то він повинен із цього маєтку нести земську службу на коні і зі зброєю у відповідності до законів і постанов земських. Від цього часу постановляємо, що якби хто записав свій маєток на користь костьолу, то з цього маєтку має виконуватися служба так само, як це було і раніше.
А якби хто перед властями або перед свідками, які заслуговують на довіру, записав кому третю частку спадкового або купленого маєтку або яку рухому річ і, хоча був би живий, то вже такий запис повинен мати силу довічно; а той уже не може відкликати його і записати ту ж саму річ кому повторно.
16. Про свідків, які мають бути присутні при складанні заповітів
Також постановляємо: при складанні заповітів мають бути присутні свідки, які заслуговують на довіру і знаходяться поза підозрою; тому свідками не можуть бути вказані нижче особи: перш за все ті, які самі не мають права складати свої заповіти, а також жінки, душоприкажчики або опікуни того ж заповіту, а також ті, яким щось відписано у цьому заповіті.
У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:
17. Якби хто кому записав маєток або землю по смерті своїй, а той, кому записано, тієї смерті не дождався і сам наперед помер
Також постановляємо: якби хто кому записав маєток або людей по смерті своїй, а той, кому та річ буде записана, смерті того не дочекався і сам наперед помер, тоді той може ту річ іншому записати, кому воля його буде. А якби той живим був, а він йому відписавши, потім другому іншим записом хотів записати, тоді той перший запис силу буде мати, а інший має бути скасований. Так само, якби хто кому маєток або людей, або землю продав, а потім теж саме іншому продав, тоді той, хто перший купив, має те одержати; а той, який опісля купив, має гроші свої з позивача стягнути.
18. Хто на яку річ добровільний запис дасть, той має в силі залишити запис
Також постановляємо: якби хто кому записав добровільно яку-небудь річ за печаткою своєю і у присутності людей добрих у відповідності зі звичаєвим правом, кожний такий має при такому записі зостатися; і той запис кожний має право в силі залишити.
19. Батько і мати не повинні дітям примусово маєтки відписувати за життя свого, як тільки за доброї волі
Також постановляємо: батько за життя дітям своїм примусово не повинен маєтком жодним поступитися, хіба що з доброї волі може поступитися часткою маєтку або на що воля його буде; також і заміжня жінка, яка буде маєтки свої батьківські або материнські мати, теж примусово не повинна за життя свого дітям поступатися, а тільки тим, на що воля її буде.
Розділ ШОСТИЙ ПРО СУДДІВ
Аби судили правом писаним; а якби суддя судив інакше, має бути покараний
Також постановляємо, що кожен наш воєвода і старости і маршалок земський, і маршалок дворний, і наші державці, кожен у своєму повіті, не повинні виконувати свої обовязки і судити наших підданих інакше, а тільки за тими писаними правами, які усім підданим нашого Великого князівства дали.
Якби ж якій-небудь із сторін, що судиться, здалося, що її скривджено, тому що її судили не за тими правами писаними, то, коли ми самі, госпо-дарь, з усіма нашими панами-радою, а за нашої відсутності самі пани-ради на найближчому ж сеймі, то той, хто буде вважати себе скривдженим, повинен про те на того нашого пана врядника поскаржитися нам або нашим панам радним. Ми або наші пани радні мають розкрити книги того права писаного і дивитися: якби справу було вирішено у суді так, як записано у тих правах, то таке судове рішення має лишатися в силі у відповідності до вироку цього нашого врядника. Якщо ж цю справу було вирішено в суді інакше, не так, як це викладено у книгах писаного права, то ми або наші пани радні мають розкрити книги і у відповідності до тих прав писаних, які ми дали усій землі, вчинити.
Якщо ж було б установлено, що суддя виніс вирок не за правами писаними і що від цього сторона зазнала шкоди, то той, хто виніс вирок не у відповідності до прав писаних, має відшкодувати збитки та витрати, а вирок того суду анулюється. А якби у кого буде що-небудь взяте за вироком судді, то має бути йому повернене без доводу; а якщо він зазнав би збитків у вигляді витрат і харчів, і на це дасть належні докази або присягне, то суддя мусить йому сплатити. Якщо ж суддя судив правильно і присудив у відповідності до цих прав писаних, а той, хто програв справу, зганьбив його, то той має заплатити судді за ту образу дванадцять рублів грошей.
Однак якби у такій справі було обвинувачено кого-небудь із наших державців, то його має бути покликано до воєводи свого повіту і зобовязано дати пояснення з приводу свого рішення.
А якби кого з наших панів радних, воєвод або старост, які не належать до цього повіту, також було обвинувачено, то він має дати відповідь на найближчому ж ?/p>