Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)
Информация - История
Другие материалы по предмету История
збережемо їхні вольності і силою без їхньої згоди ні за кого їх не повинні видавати; але кожна з них за порадою своїх друзів має вільно вийти за того, за кого схоче.
У Слуцькому списку далі йдуть артикули, які відсутні у Дзялинському списку:
1. Якби хто хотів вено записати жінці своїй
Також постановляємо: якби хто хотів вено жінці своїй записати, тоді має оцінити всі маєтки свої, і з третьої частки, чого те коштує, має записати вено жінці своїй так, щоб сума [вена] не була більшою за ту третю частку, чого коштує. І коли буде та жінка з третьої частки маєтку вено записане від нього мати, а він потім помре і дітей по собі залишить, а та жінка потім за іншого чоловіка піде і діти захочуть позбавити її за життя венованої частки маєтку, тоді повинні їй всю суму грошей, як буде в листі записано, заплатити, і тільки тоді той маєток зможуть до своїх рук прибрати. Якщо ж діти будуть ждати смерті своєї матері, а того маєтку за життя її з її рук не захочуть викупити, тоді повинні будуть тільки придане її, на яку суму грошей внесла в їх дім, по смерті її заплатити тому, кому вона відпише; а привенка, який батьком їхнім записаний був противень її приданого, того не повинні платити; а вона також не повинна нікому привенка відписувати, а тільки вільна буде відписати придане своє. А якби той чоловік дітей після себе не зоставив, тоді родичі таким же чином мають діяти. А вільно буде також чоловіку відписати жінці своїй всі свої рухомі речі: золото і срібло, одяг і інші речі, окрім зброї і стада, і челяді невільної, і скотини третю частину, бо то не є річ рухома, оскільки при маєтку знаходиться. Так само після постанови нашої мають поступати всі піддані наші на майбутні часи. А хто б супротив постанови нашої вчинив, і щось незаконне жінці своїй відписав, такі записи не будуть законними для нас і нащадків наших, великих князів. А також, якби хто з підданих наших хотів дочку свою віддати за кого і за нею хотів дати якусь суму грошей, то має, перш за все, дивитися, чи коштує стільки третя частина маєтку його зятя, на чому той мав би венувати дочку його; і якби та третя частка маєтку тієї суми грошей не коштувала, тоді він нехай, за ті гроші купить маєток і за дочкою зятю своєму передасть; а якби він передав ту суму грошей зятю своєму, а той дочки його не буде мати на чому венувати, такий гроші свої втрачає.
16. Якби яка вдова заміж пішла
Також постановляємо: якби яка [вдова] заміж пішла, а раніше, будучи за першим чоловіком своїм, вено записане від чоловіка свого мала, тоді вже від іншого чоловіка не повинна вена записаного мати. А якби другий її чоловік помер і дітей по собі залишив, тоді вона має, як і діти, рівну частку собі взяти і на ній до смерті мешкати. А якщо дітей не буде мати, тоді від родичів повинна зостатися на удовиному стольці, на третій частці, а по смерті її та частка має до родичів перейти.
17. Якщо яка вдова по смерті чоловіка свого зостанеться без дітей, не повинна відповідати у суді до року у жодних справах
Також постановляємо, якщо яка вдова по смерті чоловіка свого зостанеться без дітей або з дітьми малими, або дорослими неповнолітніми, не повинна буде відповідати у суді по смерті чоловіка до року у жодних справах.
Розділ ПЯТИЙ ПРО ОПІКУНІВ
Якби опікун, як із родичів, так і із сторонніх, за своєю недбалістю що-небудь втратив із належного дітям, то діти після досягнення ними повноліття можуть відшкодувати це через суд.
Коли б опікун, як з родичів, так і із сторонніх, за своєю недбалістю або з недогляду втратив щось з належного дітям, коли вони були малолітніми, то ці діти, після досягнення повноліття, можуть відшкодувати через суд своє з того, хто держав би цей маєток, аби тільки вони, по досягненні повноліття не прострочили земської давності.
1. Опікун має право вимагати через суд відшкодування дітям кривди, але не має права витрачати на це їхнє майно
Якби хто сиротам або малолітнім дітям спричинив якоїсь кривди, то опікун їхнього маєтку має право відшкодувати це у суді, але не має права витрачати на це те, що належить дітям, якщо ж він витратив що-небудь, то діти, досягши повноліття, можуть відшкодувати збитки у відповідності до того, як це записано у попередньому артикулі. Також, після досягнення повноліття, вони можуть перед властями добиватися відшкодування усякої кривди, якого опікун не добився через суд, за умови, що після досягнення ними повноліття вони не прострочили земської давності.
2. Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей, то вони до повноліття не зобовязані бути відповідачами, а суд повинен відкласти розгляд справи до їхнього повноліття
Якби хто притягнув до суду неповнолітніх дітей у справі про маєток, який успадкований по батьківській і материнській лінії, куплений чи вислужений, тоді постановляємо, що ні ці діти, ні їхній опікун не будуть зобовязані відповідати у суді, але суд своєю постановою має цю справу припинити і відкласти її до досягнення дітьми повноліття. Ці діти, досягнувши повноліття, будуть зобовязані відповідати у суді з цієї справи стороні, яка порушила позов, якщо їх офіційно буде викликано до суду, не відмовляючись ніякою давністю у звязку з таким довгим мовчанням позивача, аби лише позивач після досягнення дітьми повноліття не прострочив земської давності.
[4] 3. Старший брат, маючи в опіці маєток своїх братів у той час, коли вони будуть на службі, їхніх часток не може за їхньої відсутності втратити по суду.
Також постановляємо, що якби повнолітні брати володіли маєтком неподільно і одног