Державно-правове становище українських земель в литовсько-польський період (XIV – XVII ст.)

Информация - История

Другие материалы по предмету История

гроші, перли, вбрання, зброю і всі інші рухомі речі і від того вижа і від цих бояр-шляхти, гідних довіри, взявши два реєстри, скріплені їхніми печатками, один мають зберігати у себе, а другий передати у повіт, воєводі або старості цього повіту. І коли діти досягнуть повноліття, тоді ці опікуни мають у відповідності до цих реєстрів усе передати їм у цілості, і всі прибутки, які надходять з маєтків, медом і грошима, що зберуть за ці роки, мають віддати дітям. А за свою працю опікуни мають користуватися тим, що надійде з нив, з млинів і присудів, а також повинні нести земську службу і дітей годувати і одягати. А з якою нивою і з чим візьме маєток, з тим зобовязаний повернути. А серебщизну і штрафи опікуни не повинні витратити на себе. А якщо опікуни витратили інші прибутки або цінності, або людей розігнали і це було доведено у суді, то у відповідності до реєстрів вони повинні дітям усе відшкодувати зі своїх маєтків.

8. Маючи у опіці чужий маєток, не повинен з нього за свою вину платити

Якби хто мав чужий маєток у опіці або під заставою держав і йому було присуджено судом відшкодувати будь-яку шкоду або сплатити борги сусідам, а також штрафи на користь господаря або за будь-що інше, то якби такий, чи то чоловік, чи заміжня жінка, не мали нерухомого майна, то виконання судового рішення має бути спрямоване на їхнє рухоме майно, а якщо цього майна було б недостатньо, то вони повинні нести кару особисто.

9. Якщо душоприкажчик та опікуни, почавши виконувати заповіт, і не закінчивши цього, помруть, то цю справу може бути доручено іншому опікунові

Якби трапилося, що душоприкажчики та опікуни заповітів, почавши виконувати заповіти, померли, не виконавши їх, то цю справу у відповідності до заповіту може бути доручено іншому опікуну. У такому разі повноваження, що витікають із заповіту, що виконується, переходять до властей; а ці власті, до яких би це попало, мають довести до кінця виконання цього заповіту у відповідності до останньої волі заповідача.

10. Якби у кого за будь-який злочин маєток відібрано, а перед тим було дано оправу дружині його

Якби у якої людини земської за злочин або за вироком суду маєток його родовий або узяте ним під заставу було відібрано або віддано за борги, або відсуджено, а з цього маєтку дружина його за першим записом мала б свою оправу веновну, вірно записану раніше, ніж цього чоловіка земського було обвинувачено за судом, то та її оправа має залишатися в силі, крім крадіжки, коли дружина була б співучасницею у злочині чоловіка і разом із ним користувалася речами, наперед знаючи, що вони крадені.

11. Якби брат записав кому маєток, обминаючи інших братів

Якби брат одному зі своїх братів або одній із сестер, обминаючи інших, усю частку свого маєтку, спадкового по батьківській або материнській лінії, записав у грошах, то такий запис не повинен мати сили. Але ті брати і сестри, віддавши гроші тому, кому записано, повинні розділити цей маєток між собою, якщо тільки не прострочили десять років земської давності.

12. Ніхто нікому не повинен записувати у спадок те, чим сам не володіє

Також постановляємо: якби хто хотів записати кому у спадок те, що він мав би отримати, маєток веновний, або те, що успадковується по материнській лінії, або який маєток після родичів, які не мають прямих спадкоємців, а спадкодавець був би ще живий, то такого спадку ніхто не може записати, оскільки ним не володів. Але якби хто записав комусь такий спадок або продав, або також записав під нього будь-яку суму грошей, то такий запис не повинен мати сили перед законом, тому що ніхто не може дати того, чим сам не володіє. А якби той, хто кому щось записав від своїх близьких, помер раніше них, то такий запис має бути визнаний не дійсним, а записане має відійти до кровних родичів.

13. Якби хто-небудь за правом споріднення предявив у суді претензії на маєток, який знаходиться у чиємусь володінні за законним записом

Якби хто-небудь за правом споріднення предявив у суді претензії на маєток, а той, на кого спрямована ця претензія, володів би цим маєтком на підставі законного запису і показав, що не тільки йому, але і іншим тим жезаписом записані маєтки, і заявив би: За те я без них з приводу того запису не хочу відповідати, тоді позивач повинен покликати до суду усіх інших, на користь яких зроблено запис; а до того часу маєтком має золодіти той, кому його відписано, поки не відбудеться судовий розгляд за участю усіх тих, кому відповідно до заповіту належить маєток.

14. Хто має і не має права складати заповіт на своє рухоме майно

Також постановляємо, що кожна особа може і має право скласти заповіт на своє майно, крім тих перерахованих нижче осіб, які за законом нічого свого не можуть нікому відказати за заповітом. Перш за все це неповнолітні діти; монахи, будучи у чернецькому ордені, які прийняли чернецтво; сини, що не виділені від батька, але вони мають право запо-зідати майно, яке вони придбали особисто або отримане за службу; ті, що знаходяться у залежності від іншого, тобто ті, кого видали іншому разом із їх майном; божевільні, єретики, невільники; ті, що тимчасово втратили розум, однак останні, коли прийдуть до тями, мають право складати свої заповіти.

15. Про те, як повинні складатися заповіти на рухоме майно

Якби хто хотів скласти заповіт на своє рухоме майно або на куплений маєток, то він, якби і хворий був, аби тільки був при добрій памяті, має право заповідати свої речі і куплений маєток кому хоче, як духовним особам, так і світським, покликавши для цього священика аб