Державна власність в економічній системі суспільства
Контрольная работа - Экономика
Другие контрольные работы по предмету Экономика
? в економіку. В суперечках з приводу ролі держави в рішенні соціально-економічних проблем в більшості індустріально розвинених країн Заходу узяли верх супротивники подальшого одержавлення. Роль держави як підприємця істотно скоротилася. Відповідно зменшилася його частка в національному промисловому і фінансовому капіталі.
4. Держвласність і розподільна функція держави
В першому розділі ми надали основну увагу таким важливим формам прояву державного втручання в економіку, як публічна (державна) власність в національному багатстві країни і заснована на ній підприємницька діяльність держави. Тобто розглядалася продуктивна функція держави. В другому розділі надамо основну увагу аналізу довготривалих тенденцій, що статистично виражають зміну місця держави як споживача в національній економіці розвинених країн і активного учасника перерозподілу створеного національного продукту.
Ми розглянемо статистичні форми прояву розподільної функції держави. Розглянемо таку форму державної участі в національній економіці, як перерозподіл ВВП (ВНП) або національного доходу. Звичайно як параметр береться співвідношення бюджетних доходів (або витрат) всіх рівнів і обєму проведеного ВВП або ВНП. При цьому обмовимося, що траєкторії ВВП і ВНП близькі в такому ступені, що немає особливої необхідності при аналізі їх динаміки кількісно вимірювати різницю між ними в кожній конкретній точці часу: ця різниця практично незмінна, точніше, вона міняється, але відносно повільно, і в кожній країні в кожний даний момент нею можна нехтувати.
В США величина державних витрат всіх рівнів управління (федерального, регіонального, місцевого) по відношенню до обєму ВНП (в поточних цінах) за майже віковий період змінювалася таким чином (%): 1913 р. -7.1, 1929 р.-8.1. 1940г.- 12.4, 1950г.-24.6, 1960г.-28.1, 1970 р. - 33.2, 1980 р. - 35.4, 1990 р. - 40. Ті ж показники для Німеччини (%): 1913 р. - 15.7, 1928г.-27.6, 1950г.-37.5, 1959г.-39.5, 1969г.-42.5.
Відомі дослідники В. Танци і Л. Шукнехт зібрали унікальну статистику за більш ніж віковий період (близько 130 років) по 17 (іноді по 14) індустріально розвиненим країнам ОЕСР, на які доводиться зверху 90% ВВП цих країн і більше 2/3 світового ВВП (Австралія, Австрія, Бельгія, Канада, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Японія, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Великобританія, США). Як не дивно, цього дослідження немає навіть в найбільших бібліотеках Росії. Відразу обмовимося, що дані, що наводяться нижче, не можна вважати абсолютно точними, бо методологія числення цих показників мінялася. Крім того існують неминучі неточності і національні відмінності в статистиці державних фінансів, проте для виявлення загальної тенденції ці погрішності не мають значення.
По решті восьми країн ОЕСР є дані про доходи тільки центральних урядів. В середньому динаміка показника була там такою (% ВВП): 1870 р. - 7.2, 1913 р. - 5.8, 1920 р. - 10, 1937г.- 11.6, 1960г.-29.7, 1980г.-43.4, 1990г.-45.5, 1997 р. - 46.4. Якщо тепер узяти всю групу з 17 країн з урахуванням доходів тільки центральних урядів (таких країн тут 8) і доходів урядів всіх рівнів для першої підгрупи країн (їх 9), то динаміка виявиться наступною (% ВВП): 1870 р. - 9.3, 1913 р. - 8.8, 1920 р. - 13.7. 1937 р. - 16.6, 1960 р. - 28.7, 1980 р. - 40.1, 1990 р. -42.2, 1997 р. - 43.5. В наявності загальна і генеральна тенденція.
Тепер подивимося на динаміку частки зайнятих в державному секторі як на нейтрального до вартісних статистичних показників вимірника ролі держави в національній економіці. Тут ми бачимо ту ж генеральну тенденцію. Навіть скорочення підприємницької ролі держави в 80-90-х роках XX в. в результаті масової приватизації не переламало тривалу тенденцію до зростання питомої ваги зайнятих в публічному секторі. У всій цій групі країн за 1980-1994 рр. вона зросла на
Приведені дані однозначно показують яскраво виражену довготривалу тенденцію до зростання частки державних витрат у ВВП розвинених країн. Навіть якщо узяти лише останні два десятиріччя, відзначені відносним скороченням 1Грсдпринимательской активності держави, то і тут вона видна абсолютно виразно.
Не дивлячись на те, що приватизація 80-х років понад усе торкнулася сфери підприємницької діяльності держави, вона позначилася і на ролі держави в перерозподільних процесах. Проте при всіх складнощах вимірювання цих двох процесів ніякі кількісні розбіжності в конкретних даних за окремі роки не в змозі спростувати переважаючу тенденцію до зростання ролі державних фінансів в національних доходах і витратах практично всіх розвинених країн світу.
Показово наступне зіставлення. Якщо узяти планову економіку СРСР другої половини 80-х років як одну з найбільш одержавлених економік миру, то, але даним Держкомстату СРСР, в 1987 р. доходи державного бюджету всіх рівнів дорівнювали 52.7% ВНП. Цей рік узятий тому, що це перший рік офіційного підрахунку ВНП в радянській статистиці. Враховуючи, що для радянської економіки відмінності між ВВП і ВНП практично не було через відсутність зовнішніх і внутрішніх потоків капіталу, то правомірне зіставлення приведеної цифри з відношенням доходів бюджетів всіх рівнів до обєму ВВП в розвинених західних країнах, дані про яке частково приведені. По цьому параметру і формі прояву ролі держави в перерозподільних процесах рівень СРСР вже тоді був досягнутий в Австрії, Італії, Нідерландах, Норвегії і Швеції. В 1995 р. таких країн стало ще більше за рахунок приєднання Бельгії і Франції. В середині 90-х років даний параметр був близький до радянського (другої половини 80-х років) в Канаді, Німеччині і Норвегії.
Звідси в?/p>