Графiчний редактор CorelDRAW
Дипломная работа - Компьютеры, программирование
Другие дипломы по предмету Компьютеры, программирование
r Inch). При вiдображеннi малюнкiв на монiторi, використовують дозвiл вiд 72 dpi до 120 dpi. При друку найпоширенiшим дозволом СФ 300 dpi, але для одержання високоякiсних вiдбиткiв на сучасних кольорових принтерах можна використовувати i бiльшу роздiльну здатнiсть.
Растрове зображення досить широко використовуСФться в обчислювальнiй технiцi. ФотографiСЧ та малюнки, введенi в компютер, зберiгаються саме у виглядi растрових зображень. Бiльшiсть малюнкiв у всесвiтнiй компютернiй мережi РЖнтернет представляють собою растровi файли. РД безлiч програм, призначених для роботи з растровими малюнками. Растровi зображення володiють одним дуже iстотним недолiком: СЧх важко збiльшувати або зменшувати, тобто масштабувати. При зменшеннi растрового зображення кiлька сусiднiх точок перетворюються в одну, тому втрачаСФться чiткiсть дрiбних деталей зображення. При збiльшеннi - збiльшуСФться розмiр кожноСЧ точки, тому зявляСФться схiдчастий ефект. Крiм того, растровi зображення займають багато мiiя в памятi i на диску. Щоб уникнути зазначених проблем, винайшли, так званий, векторний спосiб кодування зображень.
1.2 Векторна графiка
У векторному способi кодування геометричнi фiгури, кривi та прямi лiнiСЧ, що становлять малюнок, зберiгаються в памятi компютера у виглядi математичних формул i геометричних абстракцiй, таких як коло, квадрат, елiпс i подiбних фiгур. Наприклад, щоб закодувати коло, не треба розбивати його на окремi пiкселi, а слiд запамятати його радiус, координати центру i колiр. Для прямокутника досить знати розмiр сторiн, мiiе, де вiн знаходиться i колiр зафарбовування. За допомогою математичних формул можна описати самi рiзнi фiгури.
Щоб намалювати бiльш складний малюнок, застосовують декiлька простих фiгур. Наприклад, взявши прямокутник iз закругленими краями i зафарбувавши його в чорний колiр, додавши три бiлих прямокутника i ще один чорний, також iз закругленими краями, отримаСФмо малюнок тридюймовоСЧ дискети.
Рис. 1.2 Векторний малюнок iз складових частин
Будь-яке зображення у векторному форматi складаСФться з безлiчi складових частин, якi можна редагувати незалежно один вiд одного. Цi частини називаються обСФктами. За допомогою комбiнацiСЧ декiлькох обСФктiв, можна створювати новий обСФкт, тому обСФкти можуть мати досить складний вид. Для кожного обСФкта, його розмiри, кривизна i мiiе розташування зберiгаються у виглядi числових коефiцiСФнтiв. Завдяки цьому зявляСФться можливiсть масштабувати зображення за допомогою простих математичних операцiСЧ, зокрема, простим множенням параметрiв графiчних елементiв на коефiцiСФнт масштабування.
При цьому якiсть зображення залишаСФться без змiн. Використовуючи векторну графiку, можна не замислюватися про те, чи готуСФться мiнiатюрна емблема або малюСФться двометровий транспарант. ПрацюСФться над малюнком абсолютно однаково в обох випадках. У будь-який момент можна перетворити зображення в будь-який розмiр без втрат якостi. Важливою перевагою векторного способу кодування зображень СФ те, що розмiри графiчних файлiв векторноСЧ графiки мають значно менший розмiр, нiж файли растровоСЧ графiки. Однак СФ й недолiки роботи з векторною графiкою. Перш за все, деяка умовнiсть одержуваних зображень. Так як всi малюнки складаються з кривих, описаних формулами, важко отримати реалiстичне зображення. Для цього знадобилося б надто багато елементiв, тому малюнки векторноСЧ графiки не можуть використовуватися для кодування фотографiй. Якщо спробувати описати фотографiю, розмiр отриманого файлу виявиться бiльше, нiж вiдповiдного файла растровоСЧ графiки.
1.3 Кольоровi моделi
Кожен пiксель растрового зображення мiстить iнформацiю про колiр. Будь-який векторний обСФкт також мiстить iнформацiю про колiр його контуру i зафарбованоСЧ областi. РЖнформацiя може займати вiд одного до тридцяти двох бiт, у залежностi вiд глибини кольору. Якщо працювати з чорно-бiлими зображеннями, то колiр кодуСФться нулем або одиницею. Нiяких проблем в цьому випадку не виникаСФ. Для нескладних малюнкiв, що мiстять 256 кольорiв або стiльки ж градацiй сiрого кольору, неважко пронумерувати всi використовуванi кольору. Але, для зображень в iстинному кольорi, що мiстять мiльйони рiзних вiдтiнкiв, проста нумерацiя не пiдходить. Для них розроблено кiлька моделей представлення кольору, що допомагають однозначно визначити будь-який вiдтiнок. Колiрна модель визначаСФ спосiб створення квiтiв, використовуваних у зображеннi.
У телевiзорах i компютерних монiторах використовуСФться люмiнофор, який свiтиться червоним, зеленим i синiм кольором.
Рис. 1.3 Приклад люмiнофора
Змiшуючи цi три кольори можна отримати рiзноманiтнi кольори i СЧх вiдтiнки. На цьому й ТСрунтуСФться модель представлення кольору RGB, названа так за початковими лiтерами що входять до неСЧ квiтiв: Red - червоний, Green - зелений, Blue - синiй.
Рис. 1.4 Модель представлення кольору RGB
Будь-який колiр в цiй моделi представляСФться трьома числами, що описують величину кожноСЧ колiрноСЧ складовоСЧ. Чорний колiр утвориться, коли iнтенсивнiсть всiх трьох складових дорiвнюСФ нулю, а бiлий - коли СЧх iнтенсивнiсть максимальна. Безлiч компютерного обладнання працюСФ з використанням моделi RGB, крiм того, ця модель дуже проста. Цим пояснюСФться СЧСЧ широке поширення. На жаль, в моделi RGB теоретично неможливо отримати деякi кольори, наприклад насичений синьо-зелений, тому працювати з моделлю