Гра, як провідний метод у роботі гуртка образотворчого мистецтва для першокласників
Курсовой проект - Педагогика
Другие курсовые по предмету Педагогика
?о.
В гуртках можна ознайомити молодших школярів з висловами відомих діячів зображувального мистецтва про сутність творчості, про мову мистецтва.
Щоб допомогти кожній дитині знайти внутрішню силу й віру в себе, необхідно рішуче відмовлятися від розрізнення між шкільними учбовими предметами, між видами діяльності молодших школярів у позаурочний час.
Індивідуальний комплекс здібностей кожного учня зможе повніше проявитися, особливо якщо педагог буде накопичувати та фіксувати спостереження за дітьми, їх нахилами, інтересами, особливостями реакції, як матеріал до творчого переходу з мови одного виду мистецтва на інший.
Для розвитку здібностей учнів молодшого шкільного віку до зображувальної діяльності важливо, як можна частіше проводити заняття відкритого типу. Заняття відкритого типу молодшим школярам дуже подобається. Діти з радістю включаються в них.
Бажання малювати допомагає виявитися творчу індивідуальність кожної дитини.
Заняття в гуртках найбільш результативні при спілкуванні в них дітей різного віку. Але чомусь в програмах з зображувального мистецтва для гуртків встановлений чіткий розподіл на однакові колективи. Між тим в сучасній педагогічній практиці гуртків школи все більше накопичується досвід різновікових занять та уроків.
Гуртки це найпоширеніші форми колективно-групових занять з дітьми. Найтиповіший та найважливіший у цьому переліку ізогурток, саме він формує здібності дітей молодшого шкільного віку до зображувальної діяльності.
Гурток це вільне обєднання дітей і педагогів на основі захопленості конкретним видом діяльності, мета якого задоволення і розвиток творчих здібностей дітей, їх духовно-морального збагачення. Гурткові заняття це ще і місце обєднання дітей на основі спільних соціальних переживань, співпричетності до чогось дуже важливого і значущого для них. Позашкільні гуртки покликані нині виграти боротьбу за розуми та душі дітей, допомагати їм підняти на рівень планетарного мислення ще їхнє важливе історичне завдання.
Організовуючи діяльність гуртків у позашкільних закладах, треба виходити не з програм, а з природи внутрішнього світу кожної дитини, її здібностей та інтересів на співробітництві і співтворчості.
Над завданням гуртка можна визначити, як організацію привабливого спілкування взаємної зацікавленості всіх його членів-педагогів і дітей.
Але ж багато залежить від першої зустрічі з дітьми. Вона повинна бути памятною, радісною, що забезпечується доброзичливим і цілеспрямованим діалогом.
Керівники гуртків знають: є гуртки, які діти готові відвідувати багато років поспіль, у яких вони працюють навіть після досягнення повноліття. Що ж захоплює, обєднує і підносить у таких гуртках, чому діти не відчувають втоми, пропадаючи там цілими днями?
По-перше, заняття в цих гуртках збуджують у дітей радість творчих знахідок, співучасті, дитина тут звільнена від усіляких умовностей.
По-друге, захоплює та формує здібності дітей. Тому моделлю гурткової роботи саме у майбутньому добір саме таких видів, які здатні стимулювати готовність дітей до діяльності у суспільстві.
По-третє, для співтворчості потрібні інші виміри педагогічних цінностей. Не можна собі уявити дитяче самоврядування у формальному, як це буває у позашкільних закладах у вигляді якихось окремо визначених днів.
Тут воно ґрунтується на природній потребі юного громадянина по-дорослому ставитися до реалізацій на практиці своїх творчих можливостей молодших школярів насамперед педагогічний вплив, які спрямовані на досягнення мети.
Отже, можна виділити основні задачі позашкільної роботи з молодшими школярам з образотворчого мистецтва:
- Здійснювати естетичний розвиток дітей різними засобами дійсності та зображувального мистецтва;
- Розвивати інтерес та любов дітей до зображувального мистецтва, прилучати їх до світу прекрасного;
- Виявляти та розвивати художні здібності дітей.
2. Творчий пошук і вирішення композиції живописного натюрморту
2.1 Натюрморт, як жанр образотворчого мистецтва
Велике місце у навчанні дітей з малярства займає натюрморт. На прикладі натюрморту добре вивчаються та засвоюються важливі закони живопису, методи роботи над етюдами з натури.
Натюрморт це не тільки особлива тема живопис (речі, нерухомі предмети, мертва природа), але й особлива форма картини, не менш змістовна, багата, ніж усі інші її форми, такі як сюжетна композиція, портрет, пейзаж.
Мистецтво натюрморту має власну історію та власні традиції. Воно мало часи розквіту та часи занепаду. Його розвиток тісно повязаний із загальним поступальним рухом образотворчого мистецтва. Великий вплив на нього мали найвідоміші майстри живопису, він відбувався як загальний вплив на характер та стильові особливості натюрморту. Але не завжди натюрморт був супутником загального розвитку образотворчого мистецтва. Виступаючи, головним чином, як складова частина картини, він часом зовсім сходив зі сцени, як це було у Франції у XII ст., або ж у Росії у другій половині XIX ст.
Як складова частина картини, натюрморт був присутній у всіх видах та жанрах живопису, починаючи з сивої давнини.
Але як самостійний жанр, натюрморт ствердився у голландському мистецтві на межі XVIXVII ст., де він досяг свого розквіту у творчості таких художників, як Ф.Снайдерс, А.Бейрен, П.Класс, Т.Віллєм та інші, твори яких прикрашають багато музе