Гострi респiраторнi вiруснi iнфекцiСЧ (ГРВРЖ) та бронхiти у дiтей
Информация - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие материалы по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ти-пудомна дiя виникаСФ тiльки пiсля внутрiшньовенного введення препаратiв, а в iнших випадках через 525 хв пiсля введення лiкiв.
Пiсля припинення судом дитину необхiдно госпiталiзувати в лiкарню залежно вiд характеру основного захворювання.
Синдром дисемiнованого внутрiшньосудинного згортання умовно Подiляють на 4 стадiСЧ (гiперкоагуляцiя, коагулопатiя споживання, Патологiчний фiбринолiз, вiдновлення). Лiкування проводять вiдповiдно до стадiСЧ патологiчного стану.
При РЖII стадiях показане застосування гепарину (внутрiшньовенно по 100 ОД на 1 кг маси тiла кожнi 46 год), препаратiв, що покращують реологiю кровi (курантил, реополiглюкiн), знiмають спазм су-ДИИ (дибазол, папаверин, компламiн, трентал).
При IIIII стадiях на фонi антикоагулянтноСЧ терапiСЧ переливають (iДНОгрупну нативну або свiжозаморожену плазму з метою поповнення антитромбiну-3. Для усунення патологiчного фiбринолiзу вводять РЖНГИпротеази (контрикал, трасилол, гордокс).
Гостра дихальна недостатнiсть характеризуСФться порушенням функцiСЧ апарату зовнiшнього дихання. Для забезпечення повноцiнного газообмiну вiдновлюють прохiднiсть дихальних шляхiв, звiльнюючи СЧх вiд секрету або ексудату; якщо виникаСФ парез кишечнику, що Призводить до високого стояння дiафрагми, вiдновлюють механiку дихання, проводять оксигенотерапiю. У разi пригнiчення дихального Центру внутрiшньомязово вводять етимiзол, бемегрид на фонi дезiнтоксикацiйноСЧ терапiСЧ.
При розвитку обструктивного синдрому призначають iнгаляцiйнi ТЯ-адреномiметики(сальбутамол, бекотид, беротек, астмопент), бронхоспазмолiтичнi препарати (еуфiлiн, теофiлiн, бронхолiтин, но-шпа, галiдор, папаверин), муколiтичнi (амброксол, лазолван, солутан, краплi РЖ РЖИроп евкабалу, бронхiкум, препарати з алтеСФю, термопсисом, солодкою, подорожником), антигiстамiннi (супрастин, перитол, фенкарол, кларитин), мембраностабiлiзуючi засоби (тайлед, недокромiл, iнтал), а в разi тяжкого перебiгу процесу iнгаляцiйнi кортикостероСЧди (бек-ламетазон, будезонiд, флунiсолiд, флексотид), адреналiну гiдрохлорид з урахуванням чутливостi до них.
При стенозуючому ларинготрахеобронхiтi, що виникаСФ через набряк пiдзвязкового простору (несправжнiй круп набрякова або iнфiльтративна форми), призначають вiдволiкальну терапiю (гарячi сидячi ванни та ванни для нiг, гiрчичники на грудну клiтку), оксигенотерапiю, спазмолiтичнi, муколiтичнi, десенсибiлiзуючi, протизапальнi (глюкокортикоСЧди), антиоксидантнi препарати. При iнфiльтративнiй формi обовязкова антибактерiальна терапiя. При дихальнiй недостатностi IIIII ступеня дiтей госпiталiзують у спецiалiзованi ЛОР- або реанiмацiйнi вiддiлення.
Серцево-судинна недостатнiсть це рiзке зменшення обСФмного кровоточу, повязане зi зниженням серцевого викиду внаслiдок порушення скоротливоСЧ функцiСЧ мiокарда, судинного тонусу або СЧх поСФднання. Гостра серцева недостатнiсть може проявлятися у виглядi лiво-шлуночковоСЧ, правошлуночковоСЧ або тотальноСЧ серцевоСЧ недостатностi! гостра судинна недостатнiсть може бути за типом симпатикотонiчного, паралiтичного та ваготонiчного колапсу.
Поряд з етiотропним лiкуванням захворювання, що спричинило гостру серцеву недостатнiсть, проводять терапiю, яка покращуСФ скоротливу властивiсть мiокарда, енергозабезпечення та метаболiзм сер цевого мяза (оксигенотерапiя, введення поляризуючоСЧ сумiшi Лаборi, iнозиту, рибоксину, L-карнiтину, кокарбоксилази, калiю оротату, панангiну, вiтамiнiв А, Е, С, РР, групи В).
При гострiй лiвошлуночковiй недостатностi (серцева астма набряк легень) необхiдно знизити серцеве навантаження: ввести швид кодiючi дiуретики (лазикс iз розрахунку 12 мг на 1 кг маси тiла 2 З рази на добу), провести респiраторну терапiю методами дихання 8 пiдвищеним тиском наприкiнцi видиху. Для полiпшення iзотропноСЧ властивостi мiокарда використовують адреномiметики швидкоСЧ дiСЧ (дофамiн у середнiй дозi 510 мкг за 1 хв). При вiдсутностi ефекту добутамiн (210 мкг за 1 хв). Зниження пiслянавантаження досягаСФться призначенням препаратiв, що покращують периферичний опiр судин (нiтросорбiт, натрiю нiтропрусид, каптоприл або iншi iнгiбiтори ангiотензинперетворюючого ферменту).
Симпатикотонiчний колапс СФ результатом токсемiСЧ, гiперсимпати котонiСЧ, гiперкатехоламiнемiСЧ, що призводить до подразнення альфи1 адренорецепторiв, сприяСФ спазму артерiол, шунтуванню кровi черев артерiоло-венознi анастомози. В даному випадку призначають препи рати нейроблокуючоСЧ дiСЧ (2,5 % розчин амiназину 0,5 мг на 1 кг мапи тiла), гемокоректри (реополiглюкiн у дозi 1020 мл на 1 кгмаситiлй), антиагреганти (курантил, компламiн), гепарин, еуфiлiн, ганглiобдикатори (при нормальних показниках обСФму циркулюючоСЧ кровi), сим-патомiметики (орнiд, фентоламiн), глюкокортикостероСЧди.
Паралiтичний колапс СФ продовженням iшемiСЧ, що розвинулася Внаслiдок симпатикотонiчного колапсу. СпостерiгаСФться втрата чутливостi судин до катехоламiнiв. Ваготонiчний колапс СФ результатом гiперваготонiСЧ, що призводить до розширення артерiоло-венозних ана-стомозiв. При паралiтичному та ваготонiчному колапсi призначають кардiотонiчнi препарати (кордiамiн, коразол, кофеСЧн-бензоат натрiю), пресорнi амiни (мезатон, норадреналiну гiдротартрат), препарати, що вiдновлюють обСФм циркулюючоСЧ кровi (внутрiшньовенно реополi-глюкiн, розчин альбумiну), мiкроциркуляцiю, метаболiзм мiокарда.
Гостра надниркова недостатнiсть (синдром УотерхаусаФрiдерiк-сена) потребуСФ замiсноСЧ кортикостероСЧдноСЧ терапiСЧ (гiдрокортизо