Госбюджет, дефицит бюджета
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
лі фондового) ринку.
Необхідно, як уявляється, враховувати і особливості перекладу, а також міждержавну різницю в термінології, що іноді не робиться, в результаті чого і виникають труднощі. У цілому характерними рисами всіх ДЦП є:
максимально можлива (юридичне і практично) гарантія інвестицій; практично абсолютна ліквідність;
конкурентоздатна прибутковість з урахуванням мінімального порівняно з іншими фінансовими інструментами ризику.
Вперше фінансування дефіциту держбюджету шляхом державної позики було здійснено урядом України у 1995 р. (постанови Кабінету Міністрів № 586 від 23.08.94 р. та № 994 від 11.12.94 р.). До цього часу ринок аналогічних ДЦП Росії ДКО існував і розвивався величезними темпами вже майже 2 роки.
У відповідності з цими постановами строки обігу облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) були визначені в 91, 182, 273 і 364 дні. Облігації купонні, на предявника, номіналом 100 млн. крб. Прибутковість 140% річних.
Ці постанови визначили ряд параметрів емісії ОВДП, які використовувались і в подальшому: вони емітуються у вигляді електронних записів на рахунках системи електронного обліку обігу ДЦП. Система оформлення та розміщення випуску в цілому залишається аналогічною тій, яка вже використовується в Росії. Емітує ОВДП Мінфін України (МФ), він же виступає від імені Кабміну України гарантом своєчасності погашення ОВДП. Генеральним агентом по розміщенню та обліку прав власності на ОВДП є НБУ. В ньому зберігається глобальний сертифікат на весь випуск, ним же (через комерційні банки) здійснюється обслуговування випуску. Емісія визнавалася здійсненою вже при 20% розміщення. Причому НБУ міг, за спеціальною домовленістю з Мінфіном, скупити ту частину випуску, яка залишилася, для подальшого перепродажу.
З урахуванням конкретної конюнктури ринку міжбанківських кредитів, депозитних ставок, облікової ставки НБУ та щомісячних темпів інфляції була очевидною непривабливість низького рівня прибутковості ОВДП, через що реальне розміщення ОВДП(95) почалося лише у березні 1995 р., коли відповідні ставки значно впали, а головне в цілому намітилася загальна тенденція до їх подальшого зниження.
Крім того, усвідомлення невтішної перспективи змусило НБУ ще до моменту здійснення емісії задуматися над диверсифікацією випуску за термінами (постанова Кабміну № 994) і за субєктами (передбачалась реалізація облігацій фізичним особам і нерезидентам). Однак, як відомо, ці наміри повністю не реалізовані й досі.
Загалом обсяг розміщення ОВДП(95) (за середньозваженою ціною аукціонів) становив майже 34 трлн. крб., причому на 91-денні випуски припадало понад 26 трлн. крб. (78%). Але не це головне. Головне полягає в тому, що всі субєкти ринку нормативне і практично "опрацювали" досить чіткий механізм ринку (раніше відомий лише теоретично та практично щодо російських ДКО) як у частині здійснення емісії, так і в частині управління своїми портфелями ОВДП залежно від конюнктури цього і всіх інших сегментів фінансового ринку України.
Успішна робота з ОВДП(95) дала змогу МФ і НБУ, а також іншим учасникам ринку (комерційним банкам та іншим господарюючим субєктам) накопичити достатній досвід роботи на ньому, що й спричинилося у 1996 р. до розгортання захоплюючих сюжетів боротьби за "золотого тільця" між емітентом і операторами ринку. Спробуємо проаналізувати ці події.
Основними ціноутворюючими факторами на ринку ОВДП є: динаміка поточних виплат за ОВДП із боку МФ; ставка рефінансування НБУ;
поточна ситуація на валютному та грошово-кредитному ринках, а також тенденції на них;
раціональні очікування господарюючих субєктів щодо темпів інфляції і динаміки процентної ставки на міжбанківському кредитному ринку, а також депозитних ставок;
кредитно-грошова політика держави (обсяги грошової емісії). Крім цих основних, в окремі періоди функціонування ринку значний вплив на нього мали й інші фактори, зокрема: одержання (або неодержання) чергових кредитів від МВФ, а також
кредитів і фінансової допомоги від інших міжнародних організацій та іноземних держав;
необхідність для уряду дотримуватися вимог організацій-кредиторів відносно макроекономічних та інших показників стану економіки країни;
всі фактори (макроекономічні та соціально-політичні), які впливають на очікування рівнів майбутньої інфляції і валютного курсу, в тому числі офіційні і неофіційні заяви посадових осіб НБУ та уряду відносно їх бачення макроекономічної ситуації в країні і способів вирішення існуючих проблем; грошова реформа;
політика МФ щодо строків рефінансування і ставок обслуговування держборгу.
Наведений нижче графік 1 демонструє динаміку рівня інфляції у 1994 1996 рр. (офіційні дані, у % до попереднього місяця).
Графік 1.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
Враховуючи продемонстровану декілька разів за друге півріччя 1996 р. практичну можливість уряду і НБУ значною мірою керувати інфляцією і валютним курсом (ми не говоримо тут про їх методи і ціну такого керування), можна припустити, що динаміка інфляції до літа 1997 р. в основному відповідатиме очевидній (з графіка) тенденції зниженню до 13% напередодні зими, наступному підвищенню в січніберезні у середньому до 25% з поступовим спадом до 1% навесні та нижчим рівнем (до 0%) влітку. (Ці припущення, безумовно, надзвичайно гіпотетичні: що буде, коли уряд вирішить, наприклад, виплатити заборгованість по зарплаті за допомогою грошової емісії?)
Разом із тим,