Госбюджет, дефицит бюджета
Информация - Экономика
Другие материалы по предмету Экономика
?их зобовязань, що виникла з 1 січня 1994 р. до ЗІ грудня 1995 р. включно, реструктуризувати шляхом розстрочення сплати суми заборгованості строком на 120 місяців зі сплатою рівними частинами щоквартально;
суму податкових зобовязань, що виникла з 1 січня 1996 р. до ЗО листопада 1996 р. включно, реструктуризувати шляхом розстрочення сплати суми заборгованості строком на 60 місяців зі сплатою рівними частинами щомісячно.
Податкова реформа передбачає усунення причин, що гальмують розвиток підприємницької діяльності всіх форм власності, заохочення інвестицій в економіку України, реальне збалансування бюджету, зміцнення податкової та бюджетної дисципліни.
Реформування податкової політики проходить досить складно. І це невипадково. Цьому є обєктивні та субєктивні причини. На нашу думку, нині основним завданням є те, що кількісні показники податкової системи мають поступитись якісним шляхом скорочення кількості податків, зборів і обовязкових платежів та запровадження системи врегульованих, науково обгрунтованих, оптимальних форм і методів податкового впливу, регулювання підприємницької діяльності через якісно нові, найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі податкові важелі. Податкова політика має бути жорсткою, але справедливою, стабільною, зрозумілою та привабливою. Вона має виступати провідним стимулюючим фактором у стабілізації виробництва, забезпечувати повне, якісне і своєчасне виконання доходів бюджетів усіх рівнів.
Податкова реформа, яка проводиться в Україні, це відкритий крок держави до розуміння усіма субєктами підприємницької діяльності свого обовязку та відповідальності перед суспільством щодо податкових зобовязань. Зменшення податкового навантаження має сприяти легалізації "тіньових" доходів і потоків фінансових ресурсів та збільшенню надходжень до бюджету. Податки мають сплачувати усі субєкти підприємницької діяльності, а не лише ті, де ведеться облік. Це обєктивний закон економічного розвитку.
Проведення реформи це робота не одного фінансового року. Можливо, доцільніше приймати законодавчі акти з питань оподаткування і реформування податкової системи поступово. Це унеможливило б негативні наслідки, повязані з процесами реалізації податкової політики і формування ринкового середовища.
ДЕЯКІ ОЦІНКИ ПРАКТИКИ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО БОРГУ В УКРАЇНІ
Державні цінні папери (ДЦП) є фінансовим інструментом, який використовується практично в усіх країнах. Випуск їх здійснюється урядами відповідних держав головним чином для неемісійного (неінфляційного) фінансування тимчасового або перманентного дефіциту державного бюджету. Крім того, за допомогою емісії ДЦП може одночасно матися на увазі:
використання ДЦП як ефективного інструменту макроекономічного регулювання (регулювання кредитно-грошового обігу за допомогою операцій на відкритому ринку шляхом впливу на банківську систему, вплив на рівень і структуру інвестицій та заощаджень населення і субєктів господарювання, формування базової ставки для інших оборотних фінансових інструментів тощо);
розвиток фондового ринку в цілому і торговельної системи для ринку ДЦП зокрема;
визначення реальної вартості обслуговування державного боргу (процентна ставка прибутковості ДЦП визначається на ринку).
Конкретна "вага" вищезазначеного залежить від конкретних економічних і політичних умов у країні, що досить чітко простежується на прикладі пострадянських держав СНД, зокрема України та Росії.
Це робить ДЦП обовязковим атрибутом економічного життя будь-якої розвинутої держави і означає, що підтримка досягнутих обсягів ринку (кількість ДЦП в обігу, помножена на їх курсову вартість), а також (звичайно) його постійне і повільне зростання є одним із важливих завдань уряду відповідної держави (наочний приклад США). Внаслідок цього надійність ДЦП вважається (і справді є такою) максимальною на фондовому ринку конкретної країни. Інша справа, коли сама держава може стати банкрутом через ряд обставин, зокрема через перекручене уявлення про природу ДЦП, які є перш за все інструментом оперативного реагування на дисбаланси надходжень і витрат держбюджету, що виникають, і не можуть служити "паличкою-стукалочкою" для затуляння дірок у бюджеті, котрі мають структурну природу, як у випадку з Україною та Росією.
У світі існує багато видів ДЦП. Однак, незважаючи на різноманітність назв, вони мають практично однакову мету і умови випуску, при цьому основна різниця між такими типами ДЦП лише в термінах їх погашення.
Наприклад, деякі автори при перекладі найменувань ринкових цінних паперів, що емітуються урядом США, ототожнюють короткострокові облігації з казначейськими векселями.
Таке змішування понять різних типів ДЦП з юридичної точки зору може бути обумовлене їх практично повною еквівалентністю в економічному значенні: немає різниці, як назвати ДЦП, якщо вони реально є фінансовими інструментами з фактично ідентичними властивостями до ринкового обігу та інвестування, а також мають єдину мету емісії фінансування держбюджету. Абсолютна надійність зобовязань держави в розвинутих країнах робить несуттєвою різницю в наданих юридичних правах і гарантіях для інвесторів. У цілому, як здається, тенденція до взаємозамінності, зближення, універсалізації характеристик інструментів, які ще не так давно досить сильно відрізнялися, характерна риса сучасного фінансового (в тому чис