Голод у 1932–1933 роки в Україні
Информация - История
Другие материалы по предмету История
1993 року. У приміщені культурного осередку встановлена постійна виставка фотографій про велику трагедію українського народу в 19321933 pp.
Президія та прапороносці 1953 року, де закінчилася демонстрація на згадку про голодомор в Арморі Гол в Чікаґо промовами українців та американських достойників. Говорить Роман Смик голова комітету. Сидить справа від нього Юрій Степовий головний доповідач.
Організація українських політичних вязнів Додрус відзначає річницю голодомору в Чікаґо 1953 року їхня колона під час цієї маніфестації. Плакат несе, з лівої сторони, Василь Бражник. За плакатом ідуть Анатолій Маковійчук, Йосип Рубан, Юрій Степовий, Станіслав Дмитренко та інші.
Українці у вільному світі гідно заступалися за своїх братів і сестер в Україні. Памятники жертвам голодомору стоять по різних країнах світу
В 60-ту річницю голодомору в Україні у 193233 роки збудовано памятник в честь трагічної річниці. Памятник поставлений Українською Православною Церквою в Блумінґдейл, Ілліной, США. Посвячений 4 грудня 1993 року.
Цей памятник споруджено на відзначення 50-тя голоду в Україні в 193233 роках і для увіковічнення памяті понад сімох мільйонів невинних жертв, планово створеного голодомору совєтським урядом у Москві. Памятаючи цю велику трагедію, ми переконані, що цей нелюдяний вчинок ніколи не відійде в забуття. І це небувале страхіття ніколи не повториться в історії людства.
Коли нормальна людина мимоволі чи навмисно зробить комусь неприємність, висловить несправедливе твердження або просто розповість почуту плітку, то його мучить совість за зроблену образу, і вона починає міркувати, як виправити несправедливість. Віруючі йдуть сповідатися або, щоб облегшити душу, розмовляють з Богом на самоті.
Голод 1933р. в Україні задокументовано багатьма свідченнями. Із ними не можна знайомитися без нестерпної болі в усьому єстві. Потрібне заспокоєння. Але й після нього неможливо збагнути небувалий в історії людства злочин. Мелодійною, милозвучною українською мовою не можна передати біль, жах, муки голодної людини, нещастя селян, народу, якого винищували нелюди тортурами голоду. Матері, яким дароване диво давати життя, ставали дітожерами народжених ними, бо божеволіли від мук голоду, робилися причинними. Керівники КПСС, яким були підпорядковані інститути психології, фізіології, знали про вплив голоду на людей, а таки влаштували його. Ці досвідчені комуністи, освічені теоретики і провідні діячі своїх однодумців, безмежно й безупинно вихвалювані як мудрі, геніяльні західними проґресивними письменниками, були невиправдуваними злочинцями. В. Черчіль згадує, як на його запит про голод 1933р. в Україні, Й. Сталін відповів, що то було жахливіше війни загинуло до десяти мільйонів осіб!.
Організатори та здійснювачі голоду 1933р. в Україні не розповідають про свою діяльність у ті жахливі для народу часи, вони залишилися нелюдами і не знають мук сумління, докорів совісті, каяття!
Неоднозначно оцінено витоки трагедії й еміграційною українською громадськістю. Група демократично-революційно-переконаних українців на еміграції, граючи на національних почуттях, постійно повторювали неправду, що організатором голоду 1933р. в Україні був москаль Постишев. Відомо, що його призначили першим секретарем ЦК КПУ на пленумі Політбюро ЦК ВКП. Отже, рішення про призначення було схвалене ще раніше, ще перед нарадою. Його схвалювали ті, хто мав тоді фактичну владу в партії. Хто вони? Перегляньте списки членів керівництва тодішньої компартії. П.Постишев прибув в Україну виконувати свої обовязки наприкінці січня 1933 року, коли голод досяг свого вершка.
За розмови про голод 1933р. в Україні комуністи карали найжорстокіше, як за антисовєтську пропаганду. А самі поширювали безглузді аргументи, які повинні були виправдовувати наявність голоду. Мовляв, перетворення країни на промислову державу а це забезпечило, по їхньому, перемогу над гітлерівською Німеччиною і врятувало народи СССР від поневолення і знищення потребувало робочої сили на будівництві індустрії. Здійснювачі диктатури пролетаріату не могли втямити, що селяни добровільно пішли б на те будівництво, якби їхня праця оплачувалася. Померлі від голоду ніякої праці виконувати не могли. Селянство завжди було основою суспільства, фундаментом держави. Дружинники, запорозькі козаки захищали стан, з якого вийшли, землю, на якій родилися і жили. Селянство-то народ, що жив за законами народовладдя. Тому його існування було ствердженням народоправства. Тому збереження селянського стану для Батьківщини важливіше, ніж приваблива пропаганда чужинців, чужих ідей. Тому комуністи й нищили селянство, як свого нескореного ворога.
Говорять, що В.Балицький, начальник ДПУ УССР, перед тим, як повісився на вимогу в минулому підлеглих йому чекістів, згодом заарештованих і увязнених із ним в одній камері, розповідав, співвязневі, колишньому керуючому справами Ради народних комісарів УССР О.М.Кисельову:
Три сторінки заповнили погрози, лайки, російські матюки в адресу видавців збірника Голод 1933р. в Україні. Цей лист зберігається, як найвідвертіша оцінка ворога свідчень жертв комуністичної системи. Праця свідків, видавців, пожертви емігрантів не були марними!
Імена катів, як і організаторів колгоспів та голоду 1933 року, повинні бути оприлюднені. Останні, напевно, вже вимерли. Але їх треба назвати для історії, як винищувачів власного народу.
Ні українці, ні росіяни не можуть бути суддями в справі своїх ?/p>